Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т. - Колектив авторів
Вихідною умовою взяття на облік за основним місцем обліку юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів як платників податків та зборів в органах державної податкової служби є дві події:
— внесення відомостей про них до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців згідно із Законом України від 15 травня 2003 року № 755 «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців»;
— присвоєння кодів за ЄДРПОУ — для юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів, для яких законом встановлені особливості їх державної реєстрації та які не включаються до Єдиного державного реєстру.
Взяття на облік за основним місцем обліку відокремленого підрозділу іноземної компанії, організації, у тому числі постійного представництва нерезидента, в органі державної податкової служби здійснюється після належної акредитації (реєстрації, легалізації) такого підрозділу на території України згідно із законом.
На обліку в органах державної податкової служби також перебувають угоди про розподіл продукції, договори управління майном та договори про спільну діяльність на території України без створення юридичних осіб, на які поширюються особливості податкового обліку та оподаткування діяльності за такими договорами (угодами), визначені Податковим кодексом України.
Фізичні особи — платники податків обліковуються податковим органом у відповідному Державному реєстрі фізичних осіб — платників податків. Реєстрація фізичних осіб у Державному реєстрі здійснюється з метою єдиного державного обліку фізичних осіб, які зобов’язані сплачувати податки, збори у порядку і на умовах, що визначаються Податковим кодексом України. Державний реєстр фізичних осіб — платників податків та інших обов’язкових платежів — це автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які зобов’язані сплачувати податки, збори, інші обов’язкові платежі до бюджетів та внески до державних цільових фондів у порядку та на умовах, що визначаються законодавчими актами України.
Фізичні особи — підприємці обліковуються як самозайняті особи. Взяття на облік за основним місцем обліку фізичної особи-підприємця здійснюється після її державної реєстрації згідно із Законом України від 15 травня 2003 року № 755 «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців» органом державної податкової служби за місцем її державної реєстрації на підставі:
— відомостей з відповідної реєстраційної картки на проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця;
— відповідного повідомлення державного реєстратора про судове рішення щодо відміни державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця та внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру.
Фізична особа-підприємець за своїм бажанням може самостійно стати на облік в органах державної податкової служби, якщо така особа подає до органу державної податкової служби відповідні документи.
Окрема категорія самозайнятих осіб — це фізичні особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність. Взяття на облік фізичних осіб, які не є підприємцями та здійснюють незалежну професійну діяльність, умовою ведення якої згідно із законом є державна реєстрація такої діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності (далі — фізична особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність), здійснюється за місцем постійного проживання у порядку, встановленому для фізичних осіб-підприємців.
Облік самозайнятих осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті, ведеться в органах державної податкової служби за прізвищем, ім’ям, по батькові і серією та номером діючого паспорта.
Облік платників податків в органах державної податкової служби ведеться за податковими номерами, порядок визначення яких встановлюється центральним органом державної податкової служби. Податковий номер використовується для ідентифікації платника податків під час виникнення правовідносин між ним і податковим органом та зазначається у всіх документах, що супроводжують вказані правовідносини. Податковий номер платника податків зазначається у всіх свідоцтвах, довідках, патентах, в інших документах або повідомленнях, що видаються платнику податків, в усіх податкових деклараціях (розрахунках, звітах), платіжних документах щодо податків і зборів, у фінансових документах, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Податковим номером платника податків є:
а) код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України для платників податків, які включаються до такого реєстру (юридичні особи та відокремлені підрозділи юридичних осіб — резидентів та нерезидентів);
б) реєстраційний номер облікової картки платника податків — фізичної особи, крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відповідну відмітку у паспорті;
в) реєстраційний (обліковий) номер платника податків, який присвоюється органами державної податкової служби за встановленою структурою, наступним категоріям платників податків:
— уповноваженим особам договорів про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи при взятті на облік договору згідно з цим Порядком;
— управителям майна при взятті на облік договорів управління майном згідно з цим Порядком;
- інвесторам (резидентам та нерезидентам), які уклали угоди про розподіл продукції і є платниками податків;
— виконавцям (юридичним особам-нерезидентам) проектів (програм) міжнародної технічної допомоги;
- іноземним дипломатичним представництвам та консульським установам, представництвам міжнародних організацій в Україні;
— нерезидентам;
— постійним представництвам нерезидентів на території України.
Особливості обліку окремих категорій платників, а також обліку платників податків за окремими податками встановлюються відповідними розділами ПКУ
Документи, що подаються платниками податків для взяття на облік в органах державної податкової служби, підлягають перевірці у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби. Перевірка здійснюється шляхом порівняння та зіставлення наданих відомостей і в разі виявлення помилок або подання недостовірних даних документи повертаються для виправлення. Платники податків протягом 5 календарних днів після повернення документів повинні
