Закон України «Про судоустрій і статус суддів». Науково-практичний коментар - Владислав Едуардович Теліпко

2) керівники та заступники керівників органів місцевого самоврядування;

3) особи, які через свої релігійні переконання вважають для себе неможливою участь у здійсненні правосуддя;

4) інші особи, якщо голова суду визнає поважними причини, на які вони посилаються.

Ознакою, що поєднує всі ці категорії громадян, є те, що:

— по-перше, усі ці особи включені до списків народних засідателів;

— по-друге, рішення про їх звільнення від виконання обов’язків народних засідателів приймається безпосередньо головою відповідного суду;

— по-третє, звільнення від виконання обов’язків народного засідателя є тимчасовим і не впливає на можливість подальшої участі цих осіб як народних засідателів.

Особам, які досягли віку 65 років, та вагітним жінкам навіть фізично доволі важко знаходитися в процесі по декілька годин поспіль, а матері, в яких є малолітні діти, діти-інваліди, або інші особи, котрі мають хворих або членів сім’ї похилого віку, фізично не можуть залишити їх без догляду. У той же час було б непродуманим кроком однозначно не включати цю категорію громадян до списків народних засідателів. Індивідуальний підхід у кожному конкретному випадку міг би забезпечити право на безумовне виключення зі списків народних засідателів таких осіб згідно з їхньою заявою.

Особливо слід торкнутися проблеми виконання обов’язків народного засідателя особою, яка не володіє мовою судочинства. Хотілося б зазначити, що в жодній країні світу, де успішно діє суд, особи, котрі не розуміють і не знають мову, якою ведеться судочинство, не можуть виконувати обов’язки професійних суддів або судових засідателів. Ця норма повинна мати безспірний характер і в нашому законодавстві.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судочинство в Україні провадиться державною мовою. Особи, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право користуватися рідною мовою та послугами перекладача у судовому процесі. Однак це положення не поширюється на суб’єктів, що здійснюють правосуддя (професійних суддів, народних засідателів і присяжних), оскільки згідно з принципом безпосередності їх внутрішнє переконання у справі має формуватися шляхом безпосереднього сприйняття кожним усього, що відбувається в судовому засіданні. Одне лише припущення, що професійний суддя, народний засідатель або присяжний, які не володіють мовою судочинства, неадекватно сприймають те, що відбувається в судовому засіданні, й осмислюють досліджувані факти опосередковано, через перекладача, породжує недовіру до справедливості судового рішення у справі.

Соціально продуманим слід також вважати підхід українського законодавця у питанні звільнення від обов’язків народного засідателя за їх письмовою заявою, якщо вони за релігійними переконаннями вважають для себе неможливим брати участь у здійсненні правосуддя. Такий підхід дозволяє кожній особі, з огляду на релігійні переконання, вважати себе вільною від участі у здійсненні правосуддя. Безумовно, при реалізації цієї підстави виникатимуть проблеми, оскільки досить важко визначити критерії, за якими голова відповідного суду повинен буде звільняти цих осіб від обов’язків народного засідателя. За законодавством багатьох країн (наприклад, Великої Британії, Російської Федерації та ін.) до категорії громадян, які не можуть виконувати обов’язки судового засідателя за релігійними переконаннями, належать тільки священнослужителі.

Як поважна причина звільнення від виконання обов’язків народного засідателя у конкретній справі повинна фігурувати необ’єктивність, що викликає обґрунтовані сумніви внаслідок вчиненого на цю особу незаконного впливу, наявності в неї упередженої думки, знання нею обставин справи з непроцесуальних джерел, а також інші причини.

1. Суд залучає народних засідателів до здійснення правосуддя у порядку черговості на строк не більше одного місяця на рік, крім випадків, коли продовження цього строку зумовлено необхідністю закінчити розгляд справи, розпочатий за їхньої участі.

2. Письмове запрошення для участі у здійсненні правосуддя надсилається судом народному засідателю не пізніше ніж за сім днів до початку судового засідання. У запрошенні зазначаються права та обов’язки народного засідателя, перелік вимог до народних засідателів, а також підстави для увільнення їх від виконання обов’язків. Одночасно із запрошенням надсилається письмове повідомлення для роботодавця про залучення особи як народного засідателя.

3. Роботодавець зобов’язаний звільнити народного засідателя від роботи на час виконання ним обов’язків зі здійснення правосуддя. Відмова у звільненні від роботи вважається неповагою до суду.

4. Народний засідатель зобов’язаний вчасно з’явитися на запрошення суду для участі в судовому засіданні. Неявка без поважних причин у судове засідання вважається неповагою до суду.

Явка народного засідателя в судове засідання забезпечується в такому порядку.

Не пізніше ніж за тиждень до початку судового засідання народному засідателю судом надсилається письмове запрошення. У письмовому запрошенні зазначаються права та обов’язки відповідно народного засідателя чи присяжного, перелік вимог щодо народного засідателя та підстави для увільнення їх від виконання обов’язків.

Народний засідатель зобов’язаний з’явитися до суду в призначений день, а за наявності поважних причин, які не дають можливості взяти участь у розгляді справи, заздалегідь повідомити про це суд. Неявка у судове засідання без поважних причин вважається неповагою до суду і тягне за собою відповідальність у встановленому законом порядку.

У разі коли народний засідатель працює, суд, який запрошує його для участі у здійсненні правосуддя, зобов’язаний не пізніше як за тиждень до початку судового засідання надіслати письмове повідомлення про це керівництву підприємства, установи, організації за місцем роботи народного засідателя.

Керівник підприємства, установи, організації зобов’язаний увільнити народного засідателя від роботи на весь час виконання ним обов’язків у суді. Керівник, який відмовив у увільненні від роботи працівника для участі у здійсненні правосуддя, притягається до відповідальності за перешкоджання явці до суду народного засідателя за ст. 1855 КУпАП.

При залученні народних засідателів до здійснення правосуддя суд має дотримуватися черговості та вимог закону, щоб народний засідатель перебував у суді не