Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т. - Колектив авторів
49.18.3. календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту — протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року;
49.18.4. календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб — до 1 травня року, що настає за звітним;
49.18.5. календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб — підприємців — протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
49.19. Якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків), згідно з відповідним розділом цього Кодексу, зазначена податкова декларація подається у строки, визначені пунктом 49.18 цієї статті для такого базового звітного (податкового) періоду.
Для цілей цього Кодексу під терміном «базовий звітний (податковий) період» слід розуміти перший звітний (податковий) період року, визначений відповідним розділом цього Кодексу.
49.20. Якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.
Граничні строки подання податкової декларації можуть бути збільшені за правилами та на підставах, які передбачені цим Кодексом.
49.21. Якщо згідно з відповідним розділом цього Кодексу з питань окремого податку, збору звітний (податковий) період не встановлено, податкова декларація подається та податкове зобов’язання сплачується у строки, передбачені цим пунктом для місячного базового звітного (податкового) періоду, крім випадків, коли подання податкової декларації не передбачено таким розділом цього Кодексу.
(Із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2011 р. № 3609-VІ)
Унормовується порядок подання податкової звітності платниками до органів державної податкової служби. У цьому контексті перш за все Кодексом визначено відповідальних за подання звітності (платник податків чи інші особи, на яких згідно з законодавством покладено відповідні обов’язки), спосіб подання, періодичність подання (за звітний період з відповідного податку чи збору), місце подання (орган державної податкової служби, в якому платник податків перебуває на обліку) та терміни подання.
Враховуючи наявність пільгового порядку оподаткування прибутку суб’єктів малого бізнесу, встановлено, що платники податку на прибуток підприємств, які оподатковуються за ставкою нуль відсотків, подають декларації з податку на прибуток за спрощеною формою. Таким рішенням одночасно досягається дві мети: забезпечення контролю за дотриманням граничних обсягів оборотів, за умови неперевищення яких платник має право користуватися пільгою; спрощення фіскально-адміністративних процедур для суб’єктів малого бізнесу — юридичних осіб.
Внесеними змінами із пункту 49.3 статті 49 Податкового кодексу було видалено норму про те, що податкова декларація подається виключно до органу державної податкової служби. Таким чином було розширено дію даної статті на всі контролюючі органи.
Платнику податків надається право обирати один із трьох способів подання податкової звітності: особисто або через уповноважену особу; поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; засобами електронного зв’язку в електронній формі (з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб). Дане право обмежується для великих і середніх підприємств, які зобов’язані подавати податкові декларації в електронній формі. Таке рішення спрямоване на покращання адміністрування податків шляхом оптимізації документообігу та враховує наявність технічних можливостей у відповідних платників щодо його реалізації.
У випадку подання звітності поштою відправлення здійснюється платником не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку звітування. При поданні податкової звітності в електронній формі здійснюється платником не пізніше закінчення останньої години дня, в якому спливає такий граничний строк. Такі терміни слугують захисту фіскальних інтересів держави, оскільки спрямовані на своєчасне отримання податковими органами відповідних кореспонденцій (не пізніше надходження декларацій, вручених особисто платниками чи через уповноважених осіб).
Поряд з цим, враховуючи можливість втрати, зіпсування, затримки вручення поштового відправлення, потребують захисту й інтереси та права платників. На такі випадки передбачається відповідальність оператора поштового зв’язку, винного у втраті, зіпсуванні, затримці. Платник податків звільняється від будь-якої відповідальності за неподання або несвоєчасне подання такої податкової декларації. Йому надсилається повідомлення про втрату або зіпсування поштового відправлення, після отримання якого протягом п’яти робочих днів слід надіслати поштою або надати особисто (за вибором платника) органу державної податкової служби другий примірник податкової декларації разом з копією цього повідомлення. Наведене все ж не звільняє платника від обов’язку сплатити суму податкового зобов’язання, визначену ним самостійно в декларації, протягом встановлених строків (незалежно від дій, пов’язаних з наслідками втрати, зіпсування чи затримки звітності поштою).
Орган державної податкової служби зобов’язаний без попередньої перевірки (крім перевірки наявності обов’язкових реквізитів) та будь-яких інших умов прийняти податкову звітність платника. Податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою за наявності однієї з таких умов:
— відмітки (штампу) органу державної податкової служби, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання (на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії);
— квитанції про отримання податкової декларації (у разі її подання засобами електронного зв’язку);
— поштового повідомлення з відміткою про вручення органу державної податкової служби (у разі надсилання податкової декларації поштою);
— відсутності повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації у встановлений строк.
Відмова у прийнятті податкової декларації допускається виключно у випадку порушення платником вимог пп. 48.3 та 48.4 статті 48 щодо заповнення обов’язкових реквізитів. Податковий орган при цьому зобов’язаний надати платнику письмове повідомлення про таку відмову із зазначенням конкретних причин.
З метою упорядкування документообігу та створення належних умов для реалізації податковими органами функцій контролю визначено терміни надання цих повідомлень:
— протягом п’яти робочих днів з дня отримання декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв’язку;
— протягом трьох
