Криміналістика - Андрій Віталійович Кофанов

4. особа злочинців.

Допит заявника.

У процесі допиту заявника обов’язково треба з’ясувати таке:

— звідки заявником отримані відомості (або відомо) про дачу хабара;

— кому був даний хабар;

— предмет хабара;

— мета хабара, тобто за виконання яких дій (дії) він був отриманий;

— у якій установі, організації, закладі чи на якому підприємстві ця подія мала місце;

— які посадові функції має особа, яка одержала хабар;

— яке відношення до цієї посадової особи має хабародавець (стороння особа, співробітник цієї установи та ін.);

— яке відношення до названої установи й посадової особи має заявник (службовець, стороння особа та ін.);

— кому ще крім заявника відомо про хабар;

— як часто мають випадки хабарництва в цій установі;

— як характеризується особа хабароодержувача і хабародавця;

— які обставини супроводжували хабар (де, коли, як він був переданий);

— кому ще крім правоохоронних органів заявник розповідав про факти хабарництва, у який період це відбувалося;

— яка обстановка з дотриманням дисципліни в установі чи організації, де заявник виявив факти хабарництва;

— бачив заявник особисто факт передачі хабара чи чув про це від інших осіб;

— якими словами супроводжувався факт передачі хабара або якими жестами;

— що спонукало заявника повідомити про факт хабара правоохоронним органам (боротьба з хабарництвом, особиста ворожість до осіб, які приймали участь у цьому злочині, порушення його особистих інтересів, підвищення по службі, одержання престижної роботи, відрядження, які становлять для нього інтерес та ін.).

Допит свідків.

Показання свідків є важливим доказом при розслідуванні хабарництва. Специфіка при допиті свідків при розслідуванні хабарництва полягає у наступному:

— вивчення матеріалів справи про подію та осіб, які брали участь у ній;

— встановлення психологічного контакту зі свідком;

— встановлення відносин в яких перебуває свідок з підозрюваним (обвинуваченим);

— уточнення даних про особу допитуваного;

— опрацювання спеціальних питань (вивченням відповідної літератури; одержанням консультацій у фахівців; безпосереднє ознайомлення з організацією виробництва, технологією окремих процесів, системою й характером банківських операцій тощо; установлення характеру розпорядницьких рішень та ін.);

— складання плану допиту.

Допит підозрюваного.

При допиті підозрюваного, затриманого на місці злочину, необхідно з’ясувати дані, які є підставою для затримання:

— де було проведено затримання;

— ким проводилося затримання;

— у зв’язку з якими діями підозрюваного або хабародавця;

— коли, за яких обставин відбулося затримання (під час передачі хабара, після його передачі, у присутності хабародавця, безпосередньо після його відходу чи ін.);

— предмет хабара (якими індивідуальними особливостями він характеризується — гроші, іноземна валюта, коштовності, витвір антикваріату, документи на купівлю машини, будівлі, квартири тощо);

— які пояснення підозрюваного супроводжували факт затримання;

— чи не було спроби представити підозрюваним факт одержання хабара як несподіваної для нього дії, про яку він не має згадки, нічого не знає;

— які заяви робив хабародавець при затриманні (заперечував факт передачі хабара, вказуючи на те, що він хотів показати ту чи іншу цінність для можливої їх купівлі);

— у яких відносинах знаходилися підозрюваний і хабародавець;

— чи мали місце відносини службової підпорядкованості, дружні, далекого знайомства, не були знайомі;

— які розмови, пропозиції передували одержанню хабара;

— на які день, годину планувалася передача хабара;

— хто міг знати про це, крім осіб, які брали участь у злочині;

— чи не мав місця факт провокації хабара (якою особою, мотив провокації).

Підготовка до обшуку при розслідуванні хабарництва передбачає визначення кола об’єктів, що можуть бути предметом пошуку.

Предмети пошуку при розслідуванні хабарництва: а) гроші, цінності, виражені в будь-якому вигляді; б) документи про право власності на домоволодіння, машини; в) документи, які відображають приватизацію окремих об’єктів; г) документи, які відображають незаконні дії при прийомі до вищих навчальних закладів; ґ) документи, які відображають хабарництво у сфері оподатковування тощо.

Обшук у хабародавця допускає виявлення таких предметів пошуку: а) ощадні книжки; б) записні книжки; в) екзаменаційні білети; г) контрольні запитання; ґ) бланки екзаменаційних аркушів; д) записи; е) повідомлення та ін.

Обшук, в установі, передбачає виявлення таких документів: а) вказівки про проведення іспитів із заздалегідь завищеними оцінками для одного або декількох осіб (можуть віддаватися усно, однак відповідальний секретар робить про це позначки у своїх записних книжках, а також передає список екзаменаторам); б) накази про зарахування до навчального закладу; або переведення з одного факультету на інший; в) письмові екзаменаційні роботи (твори, задачі з математики тощо) з наявними в них виправленнями і, як правило, із завищеними оцінками.

Обшук при розслідуванні хабарництва в банківських структурах. Хабарі працівники останніх отримують за оформлення й одержання незаконних кредитів. При виявленні даних, про одержання хабарів окремими посадовими особами, обшук провадиться як у цих осіб, так і в банківських установах. Обшук в осіб, які здійснюють посадові функції, має своєю метою виявлення: 1) грошей або цінностей, отриманих за зазначені послуги; 2) документів — листів, записів, розпоряджень письмового характеру; 3) записних книжок, що відображають факт зв’язку з особами, які дали хабар, та ін.

При проведенні обшуків у банку предметом обшуку можуть бути:

1) документи, які мають розпорядницький характер — дозвіл на оформлення кредиту; 2) документи, які