Мікроби гарні та не дуже. Здоров’я і виживання у світі бактерій - Джессіка Снайдер Сакс

Проте святкування в медіа появи «Преемпту» скоро вщухло, і первинний наплив попиту на нього зменшився до небагатьох довготривалих замовлень від органічних фермерських господарств. 2002 року компанія MSBioscience тихенько вивела свій препарат із північноамериканського ринку. Що ж сталося? Мікробіолог Тодд Келлевей, який приєднався до команди пробіотиків Служби сільськогосподарських досліджень у 1999-му, каже: «Цей препарат був успішним, але просто не коштував так дешево, як антибіотики. Використання “Преемпту” обходилось приблизно в цент на кожного птаха, тоді як за допомогою антибіотиків фермери могли отримати той самий ефект стимуляції росту за третину цента». Що ж до користі «Преемпту» в боротьбі з сальмонелою, то кури не страждають від неї так, як люди, а тому ніхто не був готовий більше платити фермерам, що використовують «Преемпт», за постачання курятини і яєць без цього небезпечного харчового патогену.

Далека від розчарування, команда Служби сільськогосподарських досліджень повернулася на ринок зі свинячою версією «Преемпту», що обіцяла знизити зараження сальмонелою та іншими небезпечними людськими патогенами у свинині. Але цього разу дослідники націлились уже на препарат, що насамперед мав приносити фермерам гроші, зі зниженням рівня заразних для людей бактерій як «безкоштовним» бонусом для споживачів. Вони запропонували пробіотик, що захищає від, можливо, найбільшого прокляття сучасного свинарства – проносу, діарейної інфекції, яка спричиняється понад десятком штамів токсичної кишкової палички. Ці штами E. coli, що викликають пронос у свиней, не становлять жодної небезпеки для споживачів, але вбивають мільйони поросят щороку. У молодих тварин інфекція часто розвивається під час стресу зразу після того, як їх відлучають від матерів і збирають разом у переповнених загорожах.

«На це сумно дивитись, – каже Френсіс Форст, який наглядає за вирощуванням десь чверті мільйона свиней на рік у спеціалізованому Центрі свинарства в місті Ламар, штат Міссурі. – Поросята з проносом погано їдять, не ростуть, вони просто лежать собі там бліді, як крейда, зі здибленою щетиною та червоними й запаленими сідничками, немов у дітей із найгіршим різновидом пелюшкового дерматиту». Під час спалахів цієї недуги фермери нерідко втрачають близько 20 % поросят, пояснює Форст, а ті, що виживають, ростуть зазвичай повільно й уже ніколи не досягають повноцінної ваги. «Проти цього як слід не допомагає жоден антибіотик», – додає він. По суті, антибіотики часто роблять зараження токсичною E. coli тільки ще більш смертельним.

Прагнучи взяти участь у польовому випробуванні Служби сільськогосподарських досліджень, Форст виявив, що його працівники можуть легко прищеплювати понад 750 нещодавно відлучених від матерів поросят на день, упорскуючи пробіотик у рот тварин зі спеціального розпилювача з дозатором. Окрім запобігання проносу, каже він, ця суміш вилікувала багато з його вже інфікованих поросят. «Зміна була разюча, – згадує він. – Просто на очах ці свині з білих, мов крейда, ставали знову гарного рожевого кольору, здіймалися на ноги, починали стрибати навколо, добре їсти й гладшати».

Урешті користю для Центру свинарства в Міссурі стало зменшення смертності тварин на 2,5 %. Може здатися, що цифра не надто велика, але Форст множить її на додаткові 50 доларів, які його операція приносить на кожну додаткову свиню, постачену на ринок. Так от, упродовж року, коли він брав участь у польовому дослідженні пробіотика, загальна сума прибутку склала близько 312 тисяч доларів.

Далі команда Служби сільськогосподарських досліджень сподівається протестувати пробіотики на новонароджених поросятах, багато з яких так само страждають від проносу. «Щеплення свиней упродовж першої доби життя збільшує також наші шанси назавжди заселити їх правильними видами бактерій», – каже керівник дослідження Роджер Гарві. Свинарям на кшталт Форста подобається ця ідея, бо пробіотик можна легко додати до розкладу «дитячих уколів» та мінеральних харчових добавок, які отримують новонароджені поросята. «Ми вже й так їх добираємо, – каже Форст. – Було би просто додати туди впорскування препарату Роджера».

Тим часом компанія MSBioscience знаходить новий інтерес до «Преемпту» в Європі, де заборонено сільськогосподарські антибіотики. «Працюєте ви з курчатами, поросятами чи телятами, вам завжди вигідно мати на місці хороших мікробів, перш ніж там поселяться погані, – робить висновок Келлевей. – Але, доки фермер має доступний антибіотик, здатний допомогти довести тварину до ринкових кондицій за менші гроші, його не можна винуватити за вибір дешевшого засобу».

Друга неолітична революція

Відтоді як Земмельвайс і Лістер почали стерилізувати свої руки та хірургічні інструменти, мікроби, що нас оточують, майже одностайно вважалися загрозою для нашого здоров’я. Сьогодні ми маємо хлор у питній воді та бактерициди в мийних засобах. Просте приготування їжі перетворилося на вправу зі стерилізації харчів та кухонних поверхонь. Окрім позбавлення нас імунозаспокійливих переваг нешкідливих бактерій, зусилля з дезінфекції нашого життя привели лише до часткової перемоги в боротьбі проти інфекційних хвороб.

«Щоразу коли ви робите якусь поверхню стерильною, ви стаєте жертвою того, що на неї падає, – стверджує мікробіолог Рокфеллерівського університету Девід Талер. – Це як орати поле й не висаджувати нічого, а намагатись прохарчуватися всілякими бур’янами, що там раптом з’являться».

Талер найбільше відомий у науковій спільноті своїми ідеями про генетичні зміни, залучені до процесу розвитку клітин та еволюції видів. Однак в останні роки його інтелектуальні дослідження зосередились на тому, у чому він вбачає наступний великий стрибок для нашого власного виду, – перегляді наших відносин зі світом бактерій. Він називає це зорею «мікробної неолітичної революції». Так само як мисливці й збирачі кам’яної доби поступово перетворилися на сучасних людей, які вирощують собі їжу, Талер вважає, що з настанням другої неолітичної революції наші способи полювання на мікробів перетворяться на методи приручення бактерій та умисного засівання нашого довкілля ретельно дібраними штамами та видами.

«У цьому майбутньому ми не будемо стерилізувати зовнішні поверхні, такі як шкіра, повітря та дверні ручки, – каже Талер. – Дурість цього вважатиметься не меншою, ніж стерилізація кишечника в наші дні». Метою «чистоти» більше не буде «уникнути 99,9 % мікробів», додає він. Натомість вона полягатиме в досягненні ідеального балансу корисних мікробів. Ми більше не будемо драїти свої руки, обличчя й тіла антибактеріальним милом, а митимемо їх спеціальними пробіотичними сумішами, призначеними для покращення здоров’я. Пральні порошки міститимуть спорульовані або виморожені бактерії, що «пробуджуються», підтримуючи свіжість речей. Ми купуватимемо устілки для взуття, наповнені організмами, виділеними з ніг із найсвіжішим у світі запахом. Замість марних спроб дезінфікувати громадські туалети прибиральники обприскуватимуть унітази та дверні ручки локальними «хорошими» мікробами. Пасажири в громадському транспорті триматимуться за ремені, просякнуті бактеріями, що в разі контакту вбивають віруси застуди та грипу. Лікарні нарешті позбудуться свого прокляття – смертоносних, стійких до лікарських засобів мікробів – за допомогою штамів бактерій, які покращують імунну систему їхніх пацієнтів та допомагають їм боротися з хворобами.

Але щоб перейти з нашого теперішнього до уявного майбутнього Талера, потрібні величезні наукові зусилля. «Для початку нам знадобляться методи інвентаризації нашого мікробіологічного довкілля, як безпосереднього, так і глобального», – каже він. Зовнішнім поштовхом до такого майбутнього стало останнє десятиліття, що принесло багато чудових успіхів. Ми розробили більш повний перепис нормальної мікрофлори нашого тіла й поглибили розуміння ключових характерних відмінностей між нашими найвихованішими мешканцями