Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода
"Иже есгь Мир наш, амйнь!"343
Unus eorum, qui tibi bene volunt:
Senex Gregorius Skoworoda344.
Приклонй мало Ухо твоє345 и воньмй прошенію моєму. Призрй на Письмодавицу сію Оком Благоутробным, обѣщающим хотя малую Помощ житейским Ея Немощам. Вѣм тя, рождённаго дождйть на Злыя и Благія346.
Милостивому Государю Григорію Ивановичу Ковалѣнскому, в Таган-рогѣ.
*
[Из Великаго Бурлука, 1788-го Года. Сент[ября] 23-го дня].
Найжаданіший для мене Григорію!
Радість і мир тобі від Господа Бога!
Олексій пише, що ти хворий. Якщо ти хворієш тілом, то це нічого. Якщо ж водночас і духом, та ще й із твоєї власної причини, то я теж уболіваю. Бо це найприкріша хвороба - хворіти духом. Нехай Христос вилікує твою хворобу, а надто дух. Привчайся помалу відходити від світу. Таким чином ти зменшиш турботи, а далі - болі духу та тіла. Хіба ти не знаєш, що є дві
частини або природи в людині: пан і слуга, дух і плоть, серце й тіло. Для чого я це кажу? Щоб ти збагнув, гцо тілу треба поступатись настільки, наскільки цього вимагає необхідність, а не настільки, наскільки цього бажає слуга плоті - хотіння. Коли ж ти замість того, щоб уступати плоті тільки необхідне, будеш догоджати її примхам, то ти ніколи не станеш жити весело. Чому? Бо коли ти уступаєш плоті щось зайве, то принижуєш її пана. Тоді на тебе гнівається твій брат, пан плоті. Хто він такий? Дух. Далі, ніколи не жив приємно той, хто розірвав оцю братню злагоду. Бо користуватись цим братнім миром або злагодою - значить бути задоволеним самим собою, тобто мати оту найблаженнішу самодостатність, яку так радить Тимофієві апостол Павло (Глава 6. С[ти]х 6). Мабуть, це є оте: ["Аще серд[це] н[аше] не осуждает нас, дерзновеніе ймамы у Бога" (Іоанн[а], гл[ава] 3-я)]. По-грецьки: ой катауіѵахжі] [не винуватить].
Бажаю тобі, найдорожчий, цього єдиного та найблаженнішого миру. Доручаю тебе й усю твою родину Христові:
["Иже есгь Мир наш, амйнь!"].
Один із тих, хто бажає тобі добра -
Старець Григорій Сковорода.
[Приклони мало Ухо твоє и воньмй прошенію моєму. Призрй на Письмодавицу сію Оком Благоутробным, обѣщающим хотя малую Помощ житейским Ея Немощам. Вѣм тя, рожденнаго дождйть на Злыя и Благія.
Милостивому Государю Григорію Ивановичу Ковалѣнскому, в Таган-рогѣ].
116
До Олексія [Степановича Базилевича]347
З Великого Бурлука [в Таганрог], 23 вересня [1788 p.]
Dilecte mi Alexi!
Pax tibi!
Non multis ad te scribo, quia te expecto. Obruisti me tuis Epistolis. At ego te осыпаю Благодареніем. Sed quando venies? Ad Calendas Graecas348? At enim Graeci349 Calendas non habent. Бур луки от Гусинки circiter [...] verstas350. Ніс nunc diversor. Ne scandalizet te, quod асттатєсо. Quid sonat асттатєсо quaere e Gregorio351. Ille est quidem Greculus, qui in Nasum cantillat hoc:
Пас, о ойк Еллин, Ваораоос єстті352.
Valete, о carissima mihi in Domino Capita! et gaudete!
Daniel Meingard353.
*
Любий мій Олексію!
Мир тобі!
Пишу до тебе коротко, бо чекаю на тебе. Ти закидав мене своїми листами, а я тебе [осыпаю Благодареніем]. Але [коли] ти прибудеш? На грецькі календи? Так у греків же немає календ. [Бурлуки от Гусинки] приблизної...] верст. Тут я тепер перебуваю. Не дивуйся, що я асттатєсо [мандрую]. Що означає асттатєсо, спитай у Григорія. Він же грек, що співає собі під ніс: Всяк, хто не Еллин, той варвар.
Будьте здорові, найдорожчі мені в Господі особи, і радійте!
Даниїл Мейнгард.
117
До Єгора Єгоровича [Урюпіна]354
[У Харків]
Из Вел[икаго] Бурлука, 1790 года, Іюня 10 дня Возлюбленный друже!
Георгій Георгіевич!
Мир серцу твоєму и дому355!
Благодарю Богу и тебѣ, друже, за твоє мнѣ сграннопріимство. Седмицу у тебе почил Старец Сковорода, аки в матернем домѣ. Да воздаст же тебѣ той, иже на свой щет пріемлет все даемое нищим! Я вашим вином не только в дорогі», но и в дому ползовался! Прошу покорнѣйше отдать низенькій поклон Господину Петру Ѳедоровичу356, Аптекарю, и показать на оборотѣ вашего письма мой строки Латинскія! Артему Дорооеевичу357 и Рощину с товарищем усердное моє почтеніе. Такожде и Стефану Никитичу Господину Курдюмову358, и всему его дому, а я пребуду,
Возлюбленный друже, Вам искренним другом и Покорнѣйшим слугою.
Старец Григорій Варсава Сковорода.
118
До Петра [Федоровича Пискунівського]359
[З Великого Бурлука в Харків, 10 червня 1790 p.]
Carissime amice Petre!
Nisi simplidtatem et candorem animi tui nossem, equidem nunquam te interpellassem, nec tibi facesserem molestiam. Nunc cum Socrate dico illud vetus proverbium:
"Novi Simonem et Simon me"360.
Mitte, sodes, saltern unicum fasciculum centaurei majoris, sive cardui benedicti361. Macerabimus aut vino aut sikera! Gratissimum ac utilissimum nobis feceris, si miseris. Vale!
Debitor tuae amidtiae, et Beta tuorum amicorum.
Senior Gregor[ius] Bar-Saba Skoworoda.
*
Найдорожчий друже Петре!
Коли б я не знав щирості й простоти твого духа, то я б ніколи не звернувся до тебе й не турбував би тебе! Тепер разом із Сократом висловлю оту стару приказку:
"Я знаю Симона і Симон мене".
Пришли мені, будь ласка, хоч один пучок золототисячника або Бенедиктової трави. Настоїмо його на вині або на сикері. Коли пришлеш, зробиш
