Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т. - Колектив авторів

229.1.17. У разі нецільового використання суб’єктами господарювання спирту етилового та біоетанолу, що отримані як сировина для виробництва продукції, зазначеної в пункті 229.1.1 цієї статті, з таких суб’єктів справляється штраф у розмірі, який обчислюється виходячи з обсягів використаних не за призначенням спирту етилового та біоетанолу та ставки акцизного податку, передбаченої пунктом 215.3 статті 215 цього Кодексу, збільшеної в 1,5 рази.

Положеннями коментованої статті визначено особливості оподаткування спирту етилового та окремих груп нафтопродуктів залежно від напряму використання.

Для нафтопродуктів, вироблених в Україні, що використовуються як сировина для нафтохімічної та хімічної (з 01.01.2012 року) промисловості та нафтопродуктів, ввезених в Україну, що використовуються як сировина для нафтохімічної та хімічної (з 01.01.2012 року) промисловості, передбачено застосування особливої, а саме вексельної форми здійснення сплати акцизного податку.

У п. 229.1 ст. 229 Кодексу кодифіковані норми цілого ряду законодавчих та нормативних актів, окремі з яких (відповідно до прикінцевих положень Кодексу) втратили чинність з набранням чинності даного Кодексу. Це стосується законів України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)» та «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої».

229.1.1. Акцизний податок за ставкою 0 гривень за 1 літр 100-відсоткового спирту застосовується до операцій з реалізації:

а) спирту етилового, який використовується для виробництва виноградних та плодово-ягідних матеріалів і сусла підприємствами первинного та змішаного виноробства;

б) спирту етилового, який використовується у виробництві лікарських засобів, крім виробництва бальзамів та елексирів. Перелік лікарських засобів, для виробництва яких використовується спирт з оподаткуванням акцизним податком за ставкою 0 гривень за 1 літр 100-відсоткового спирту, затверджується Кабінетом Міністрів України. Відвантаження спирту етилового для вказаних потреб проводиться у межах квот, затверджених Кабінетом Міністрів України[265];

в) спирту етилового денатурованого (спирту технічного), який у подальшому використовується суб’єктами господарювання як сировина для виробництва продуктів органічного синтезу, при чому кінцева продукція не може містити у своєму складі більше ніж 0,1 відсотка залишкового етанолу;

г) біоетанолу (у розумінні пп. 14.1.14 п. 14 ст. 14 Кодексу), що використовується як сировина для виробництва бензинів моторних сумішевих із вмістом біоетанолу, етил-трет-бутилового етеру (ЕТБЕ), інших добавок на основі біоетанолу.

Такі бензини отримуються шляхом змішування палива, одержаного з нафтової сировини з біоетанолом та добавками на основі біоетанолу, біодизелю або з іншими біокомпонентами, вміст яких відповідає вимогам нормативних документів на паливо моторне сумішеве. Добавки на основі біоетанолу є біокомпонентами моторного палива та отримуються шляхом синтезу із застосуванням біоетанолу або змішуванням біоетанолу з органічними сполуками та паливом, одержаними з вуглеводневої сировини, в яких вміст біоетанолу відповідає вимогам нормативних документів та які належать до біопалива;

д) біоетанолу, який використовується для виробництва біопалива. У даному пункті під біоетанолом розуміється спирт етиловий зневоджений, виготовлений з біомаси або зі спирту етилового сирцю для використання як біопалива.

Біоетанол і добавки на основі біоетанолу виготовляються підприємствами, що отримали відповідну ліцензію. Заборонено виробництво та зберігання спирту етилового на підприємствах з виробництва біоетанолу[266].

229.1.2. Умовою отримання з акцизного складу продукції (див. п. 230.1 Коментарю до ст. 230 Кодексу), зазначеної в п. 1, є надання суб’єктами господарювання — отримувачами такої продукції податкового векселя, авальованого банком (податкової розписки), який є забезпеченням виконання зобов’язання на суму податку, нарахованого на обсяг спирту, що отримується за ставкою, визначеною у п. 215.3.1 ст. 215 Кодексу. Порядок випуску, обігу та погашення податкових векселів, авальованих банком (податкових розписок), що видаються до отримання з акцизного складу спирту етилового неденатурованого, спирту етилового денатурованого (технічного) та біоетанолу, які використовуються суб’єктами господарювання для виробництва окремих видів продукції, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. № 1257.

229.1.3. Граничним терміном, на який може бути видано податковий вексель, визначено не більше 90 календарних днів для підприємств-виробників, що отримують продукцію, визначену в п. 229.1.1 Коментарю до п. 229.1 ст. 229 Кодексу, крім підприємств первинного виноробства та виробників лікарських засобів. Для останніх граничним терміном видачі податкового векселя визначено 180 календарних днів.

229.1.4. Податковий вексель виписується до моменту отримання спирту етилового з акцизного складу. Податковий вексель складається у двох примірниках, перший з яких заповнюється на вексельному бланку, придбаному векселедавцем у банку, другий — на ксерокопії вексельного бланка, що має однаковий з першим примірником номер. Такий вексель повинен бути авальований банком. Оформлення податкового векселя здійснюється лише на вексельному бланку за зразком, визначеним центральним органом державної податкової служби України.

Кожний примірник податкового векселя заповнюється окремо шляхом внесення тотожних записів. Перший примірник податкового векселя залишається у векселедержателя, а другий з відміткою векселедержателя про взяття на облік повертається векселедавцю для пред’явлення представнику органу державної податкової служби на акцизному складі під час отримання спирту етилового[267].

229.1.5. Податкові векселі визначені в пп. 229.1.4 на умовах, зазначених у пп. 229.1.2 та 229.1.3 п. 229.1 ст. 229 Кодексу, можуть бути видані виключно підприємствами-виробниками продукції, для виробництва якої отримується спирт етиловий за ставкою 0 гривень за 1 літр 100-відсоткового спирту, а саме:

а) підприємствами первинного виноробства, що є виробниками виноградних, плодово-ягідних та інших виноматеріалів і сусла. Такими виробниками можуть бути будь-які суб’єкти господарювання (юридичні та фізичні особи) за наявності у них відповідної ліцензії;

б) виробниками лікарських засобів. До виробників лікарських засобів віднесено суб’єктів господарювання, які здійснюють хоча б один із етапів виробництва лікарських засобів (згідно з переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України) та мають ліцензію на виробництво лікарських засобів,