Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода
Уже досить, мій Михайле! Через те, що дружба така божественна, така приємна річ, що здається, ніби вона - сонце життя, нам слід найбільше дбати, щоб не вважати вовка вівцею, скорпіона - раком, змію - ящіркою. Немає нічого небезпечнішого, аніж підступний ворог, але немає і нічого отруйнішого від удаваного друга. Хіба я тобі не казав раніше, що таких слід остерігатися найбільше? Жоден диявол ніколи не приносить більшого лиха, ніж такі вдавані друзі.
Звісно, я говорив тобі про них, щоб навчити тебе на власному досвіді. Я, найдорожчий, від багатьох таких постраждав! У зеленій траві я знаходив змію. О, якби в мене був тоді порадник! О книги, найкращі порадники! Найвірніші друзі! І надалі, мій Михайле, чекай від мене таких самих застережень, як друг від друга. Бувай здоров і зайди, якщо можеш, до мене!
Твій Григ[орій] Савич.
16
[Харків] 8 листопада 1762 р.
ХаТрє трід3 фіЛє.
Ista dies summo Місііаёіі sacra сттратгіуф,
Iste ducum dux est angel us angelicum.
Si cognominis, o МісІіаёІ, tu natus es isti,
Angelice angelicum sis celebrato diem.
Angelus ille Dei est, quisquis terrestria sprevit,
Qui evolat in coelos, angelus ille Dei est.
Angelus ille Dei est, qui carnis vincula rupit;
Qui purus vitiis, angelus ille Dei est.
O utinam videam tempus, cum dixeris ista:
Quid mihi cum terra? Nil habet ilia boni.
Log yvricriog фіЛод
Гргіусорюд o Ea(3(3iv. av|/vpu0
Nov[embris] 8.
*
Радій, тричі дорогий!
Це день небесного стратега Михаіла,
Він вождь вождів, над янголами янгол.
Якщо ж твоє ім'я, Михайле, спільне з ним,
По-янгольському ти відзнач святковий день.
А янгол Божий - той, хто нехтує земним,
Хто лине в небеса, той справді янгол Божий.
А янгол Божий - той, хто ланці плотські рве;
Хто чистий від гріхів, той справді янгол Божий.
а NB три; - ter; sis pro si vis; sic enim loquuntur Latini: vide sis, id est, si vis [NB три; - три рази; sis замість si vis; так кажуть латиняни: vide sis, тобто si vis (лат.)].
О, як би я хотів побачити той день, коли ти скажеш так: "Земля мені нащо? Немає в ній добра"111.
Твій справжній друг
Григорій Савич. 1762,
і листопада].
17
[Харків, 13 листопада 1762 p.]
Gregorius Sabbin Місііаёіі suo gaudium in Domino precatur.
O vitae via dulds, ubi bene conscia mens est!
Attica mella super nectar et ambrosiam!
Hinc hilaris vultus, spes vivida fronte relucet,
Hinc sunt perpetuo gaudia tanta piis.
Non spes in morbo, non ipsa in morte relinquit,
Imo et defunctis os hilaresdt eis.
O МісІіаёІ, МісІіаёІ! culpa mihi disce vacare A teneris, carus si cupis esse Deo.
Heus extra te ipsum bona maxima quaerere noli:
Intra nos Christus Екї]тттоа Dei esse docet112.
Scribendi occasionem dedit hodiernus dies той ev ауюіс ті a too c гцасоѵ Ioannis Chrysostomi113, cujus hanc auream sententiam mitto tibi munusculo: ОйЬеѵ гцаад ойтсод ейфраіѵеіѵ оісоѲеѵ3, cbg то cruveibog каѲароѵ, каї єЛтЬєд ауаѲаі114.
Nihil nos ita laetificare consuevit, quam conscientia pura et spes bonae.
Vale, carissime!
*
Григорій Савич бажає своєму Михайлові радуватися в Господі!
О, солодка дорога життя, коли твоя совість чиста!
Мед-бо аттичний тоді кращий нектару й амброзії!
Тому веселе лице, тому чоло прикрашає надія жива,
Тому-то в добрих людей завжди є стільки радощів! їх не лишає надія в хворобі чи навіть у смерті,
Навіть уже як умруть, в них на обличчях радість.
О, мій Михайле, Михайле! В юності будь безгрішним,
Господу станеш тоді нашому ти облюбленцем.
а Est verbum anomalum post explicabitur [Це неправильне дієслово далі буде пояснене (лат.)].
О, не шукай же добра вищого поза собою:
Каже Христос, що Царство Боже у нас самих115.
Нагоду до написання цього вірша дав сьогоднішній день во святих отця нашого Івана Златоуста; надсилаю тобі в подарунок такий його золотий вислів:
Oubev гщад оитсод ейфраіѵеіѵ оіхоѲеѵ, cbg to cruveibog каѲароѵ, каі єЛтЬєд ауаѲаи
"Ніщо зазвичай не приносить нам такої радості, як чиста совість та добрі сподівання".
Прощай, найдорожчий!
18
[Харків] 15 листопада [1762 p.]
Michael!
Frater in Christo desideratissime!
Si vales, gaudeo; sin etiam laetus es, etiam magis gaudeo: est enim laetitia vera valetudo bene compositi animi. At vero esse laetus non potest animus, ubi quid vitii perpetratum est. Novi, quam sit lubrica via adolescentiae, scio rursum, quam immoderate heri vulgus Christianorum bacchabatur. Valde metuo, ne heri alicui sodalitati inhaeseris, ac in sodetatem immodestiae veneris. Si nihil est, quod remordeat animum, gaudeo te felidssimum esse. Sin, noli frustra angi; satis est, si odisti vitium. Jam ignovit Christus, simulatque induximus in animum vitare in posterum. Sentio hoc dictum tibi esse duriusculum. Sdo morem adolescentum; at non statim est venenum, quod acerbum est. Hoc solum dicam: nisi hunc meum de te metum interpreteris summum meum in te amorem, valde in me es injurius. Christus optimus aetatem tuam ab omnibus vitiis servet tutam, semperque ad meliora provehat!
Tui amantissimus Greg[orius] Sabbin.
Diluculo, novemb[ris] 15.
Quae proximo epistolio tuo nos petis, fient omnia, modo Christus aspiret, et in incepto ipse perseveres.
Scribe ad nos paucula, - sdo enim te temporis esse pauperem - et valetudinem
tanquam oculos custodi.
*
Михайле!
Найжаданіший брате во Хрисгі!
Якщо ти здоровий, радію; якщо ти до того ж іще й веселий, радію ще більше, бо веселість - це здоров'я гармонійної душі. Душа, вражена будь-яким пороком, не може бути веселою. Знаю, який спокусливий шлях юності, знаю й те, як надмірно веселився вчора простий християнський люд. Дуже боюся, чи не приєднався ти вчора до якоїсь компанії й не потрапив у непристойне товариство. Якщо не сталося нічого, що викликало б докори сумління, то я дуже радий, і ти найщасливіша людина. Якщо ж це сталось, то не мучся даремно; досить уже, якщо ти ненавидиш свій порок. Христос уже вибачив, як тільки ми вирішили не грішити надалі. Я відчуваю, що тобі тяжко слухати такі слова. Мені відома вдача юнаків; але не все те отрута, що неприємне на смак. Одне лиш скажу: якщо ці мої побоювання ти не витлумачиш як прояв моєї найвищої любові до тебе, ти будеш глибоко несправедливий щодо мене. Нехай збереже якнайкраще Христос твій вік у безпеці від усіляких пороків і нехай
