Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода
Будь удома о першій годині дня.
14
[Харків, жовтень 1762 p.]
ФіЛтатє фіАтатсоѵ (Зротє,
Kfjbog те тєр7іаЛгі те цои,
’Ефг](3є та)ѵ Моистагѵ фіЛє,
Salve sodalis92 omnium Carissimorum carior,
Michael amice ex Attica93.
Nae tu profusus es tui, qui pro tribus verbis decuplo me donasti, petebam, tria, habeo 30. Tu imitaris Jovem, et
O Zeug аЛЛока цеѵ таЛеї аШріод, аЛЛока 5' иєі94.
Jovis alias quidem est serenus alias autem pluit. Imo saepe uno die tantum effudit imbrium, quantum ad rigandam terram per totum sufficeret mensem, reddens nunc nimium aridam, nunc immodice ebriam ac spongiae aquis immersae simillimam тсоѵ (Зротсоѵ terram. Imo vero novi sartorem, qui duos tresve menses religionem habet contingere тгіѵ ctel(3oux«v; exacto autem luctus tempore, uno die tantum haurit той ѵостаоос артемовскагсо, quantum praegrandes muli tres, aut Arcadii asini, sitientes aquae. Dids me objurgando valere: rede. Nam si... sed relinquo te corvum95, ката тгіѵ ттаооі|_цаѵ, hiantem, properans Graeculorum ludum. Еооахю, фіЛтатє. Log Гокуіооюс] o Еа(3(3іѵ.
Ante crepusculum nos domi expectans cochleam age, nec usquam prorepe. Et jam aetatem videor96 diversorium tuum non vidisse.
*
Найдорожчий із найдорожчих,
Турбото й утіхо моя,
Юначе, відданий Музам,
Здрастуй, товаришу,
Дорожчий мені із усіх найдорожчих,
Михайле, друже із Аттики!
Ти справді-таки марнотратний: замість трьох слів дав мені вдесятеро більше; я просив три, а одержав тридцять. Ти наслідуєш Юпітера:
"То дощу не посилає Зевс, то ллє як із відра".
Бо часто за один день він проливає стільки дошу, скільки б вистачило для зрошення землі впродовж цілого місяця, роблячи землю смертних то аж надто сухою, то аж надто вологою, дуже схожою на губку, котра ввібрала в себе воду. Я знаю шевця, який упродовж двох або трьох місяців свято дотримувався правила не пити сивухи, але після закінчення посту за один день стільки набирався нектару [артемовскаго], скільки могли б випити три превеликі мули або три аркадські осли, змучені спрагою. Ти кажеш, що моя сила в критиці. Правильно! Бо якщо... Але я, згідно з прислів'ям, залишаю тебе, як ворону, з розкритим ротом і йду до грецької школи. Бувай здоров, мій найдорожчий! Твій Григ[орій] Савич.
Надвечір чекай нас удома й сиди, як слимачок, нікуди не вилазячи... Бо, здається мені, я не врахував особливостей твого віку.
15
[Харків, кінець жовтня - початок листопада 1762 p.]
Ерастціє фіЛє Міх«лЛ.
Temperare mihi non potui, quin saltern parvolam portiunculam tibi communicarem eorum, quibus me statim post tuum abitum noster Plutarchus non torsit, ut solent spinae sophisticae97, sed unice delectavit. Deum immortalem! quam commendat amicitiam! Quam graphice depingit corniculam alienis plumis ornatam, id est, vaferrimum adulatorem, amid larva tedum, quem Graeci dicunt коЛака, о коЛа£,. Sed jam acdpe ipsa verba Amici nostri Plutarchi:
Sicut nummum, ita amicum oportet habere probatum, antequam usus postulet, neque damno demum accepto sentire, sed debemus habere peritiam cognoscendi adulatoris, ne laedamur98. Alioquin idem nobis usu veniet, quod iis, qui gustato demum veneno sentiunt id esse letale...
Nam neque hos probamus, neque eos, qui se ipso facto putant deprehensisse adulatores eos, qui blande ac gratiose conversantur". Non enim insuavis debet esse amicus neque100 inconditus, neque gravitas austeritasque amicitiae constat morum acerbitate101, sed ipsa ilia ejus pulchritudo atque gravitas suavis est102 desiderabilisque... Neque soli ei, qui est in calamitate.
Fadem intueri dulce hominis est benevoli.. .103
Sed vitam comitatur amicitia non minus voluptatem ac gratiam rebus laetis adjitiens104, quam adversis dolores105 adimens. Atque106 Deus amidtiam vitae admiscens, omnia laeta, dulcia ac grata ut essent amico praesente unaque fruente, fedt. Et quomodo adulator volutatum dulcedinumque occasione vellet insidiari, se sdret107 amicitiam nihil jucundi usquam admittere?108 (hadenus).
Satis jam, mi МісІіаёІ! Cum tam divina tamque dulds res sit amicitia, ut sol vitae esse videatur, maximopere curandum, ne pro ove lupum, pro cancro scorpium, pro lacerta anguem amplectamur. Nihil periculosius hoste vafro, sed nihil venenatius fucato amico. An non ego tibi praedixi a talibus maxime esse cavendum? Nullus unquam diabolus magis nocet, quam tales amid in spede.
De his nimirum dixi tibi, ut meo sapias periculo. Ego a multis talibus idus sum, o carissime! In herba virenti anguem reperi109. O mihi, si consultor turn adesset! O libri, consultores optimi! amid verissimi! Expeda, mi МісІіаёІ, et in posterum a me talia, nempe amicus ab amico. Vale! ac ad nos, si fieri potest, veni!
Tuus Greg[orius] Sabbin.
*
Наймиліший друже Михайле!
Я не можу не послати тобі бодай невеличкої частини того, чим мене невдовзі після твого відходу не мучив, як це звичайно роблять софістичні колючки, а надзвичайно порадував наш Плутарх.
Безсмертний Боже! Як він описує дружбу! Як яскраво змальовує ворону, прикрашену чужим пір'ям, тобто найлукавішого підлесника в личині друга, що його греки називають коАака, о кбЛаС (підлесник). Але наведу тобі слова нашого Плутарха: "Як монету, так і друга, слід випробувати раніше, аніж він буде потрібний, щоб пізнати його не після того, як ми постраждали. Треба мати досвід у розпізнаванні підлесника, щоб не зазнати неприємностей. Інакше ми опинимося в становищі тих, хто скуштувавши отруту, нарешті відчув, що вона смертельна...
Бо ми не схвалюємо як цих, так і тих, котрі вважають, що самими вчинками викривають себе ті підлесники, які поводяться ласкаво й приємно. Бо друг не має бути неприємним чи грубим; серйозність і суворість дружби не полягає в різкості поведінки, але сама її краса й серйозність мають бути приємними й бажаними... Не тільки тому, хто нещасний.
Приємно бачити обличчя доброзичливої людини...
Але дружба, супроводжуючи життя, не тільки додає втіхи й чарівності його світлим сторонам, але й полегшує страждання. І Бог, додавши до життя дружбу, зробив так, щоб усе було радісним, приємним і милим, коли друг поруч і разом з вами втішається. І як би підлесник не кував лихо, використовуючи насолоди й приємності, треба знати, що
