Місцеві формування німецької армії та поліції у Райхскомісаріаті «Україна» (1941–1944 роки) - Іван Дерейко

абсолютною необхідністю. В системі поліційних органів РКУ співвідношення українців і німців сягнуло 4/1, в армії — 1/2 в охоронних, та 1/9 у фронтових частинах. Кількість українських добровольців в поліції сягала 80 тисяч осіб, ще до 20 тисяч служили в армійських допоміжних формуваннях. Національний склад колаборантів був неоднорідний — основну масу становило місцеве населення конкретних регіонів (українці, кримські татари, поляки, білоруси), зустрічались також росіяни, кавказці, євреї тощо.

На початку існування РКУ його керівництво намагалось поєднати антиукраїнські гасла і методи керівництва країною зі створенням місцевих органів влади та охоронних формувань. Проте залучення місцевих жителів до окупаційних формувань потребувало ідеологічного обґрунтування. Нацистам зрештою довелось визнати національну приналежність безликих шуцманшафтів і східних частин, і дати їм хоча б якісь обіцянки щодо майбутнього. Нарешті, лише в березні 1945 р. Гітлер зробив те, що було умовою ефективного задіяння потенціалу України у боротьбі з СРСР із самого початку, тобто дозволив вже наявним у Вермахті і СС українцям формувати свої власні збройні сили для боротьби з більшовизмом, і надав їм статус союзника Німеччини.

Загальна маса із близько 100 тисяч добровольців німецької армії і поліції в РКУ не складалася з прихильників нацизму. Як показує дослідження індивідуальних матеріалів щодо 311 колишніх вояків за архівно-кримінальними справами ГДА СБУ, основу, а згодом — до третини їх чисельності становили люди, налаштовані антибільшовицьки або постраждалі від радянської влади, але особливих симпатій і вірності гітлерівському окупаційному режиму вони не виявляли, а за певних обставин переходили на бік третьої сили (УПА, макі), чи навіть РККА. Решта 70 % складалася з людей опортуністично настроєних, або тих, хто потрапив до лав добровольців під тиском зовнішніх обставин. Від третини до половини добровольців були активістами попереднього режиму, в тому числі комуністами і працівниками НКВД. Такий стан речей був наслідком того, що вступом до окупаційних формувань колаборанти не робили якогось політичного вибору, а вирішували передусім свої матеріальні та побутові проблеми.

Як результат, комплектування добровольчих частин відбувалося за рахунок здебільшого випадкових людей під прямим чи непрямим тиском. Їх бійці вступом до німецької армії і поліції реалізовували власну стратегію виживання, матеріального добробуту, боротьби з більшовизмом, і до останніх місяців війни не отримали жодних далекосяжних політичних цілей чи інших підстав для тіснішого пов’язання власного майбутнього з націонал-соціалізмом. Добровольці складали дрібні (до батальйону включно) підрозділи і частини з німецьким керівним складом, які кількісно складали більшу частину силових структур Німеччини в РКУ, але займали виключно нижчі її щаблі і не мали жодного впливу на діяльність системи в цілому. Вони були задіяні до виконання допоміжних окупаційних функцій у власній країні, що нівелювало будь-які ідейні настанови і спричиняли моральний розклад і зневіру. Тому навіть ті українські формування, які були ідеально забезпечені та цілком боєздатні (а таких була меншість), так і не стали надійним засобом проведення окупаційної політики і опорою нацизму ні в Україні, ні за її межами.

Перелік умовних скорочень

ББ (нім.: Bandenbekampfung, BB) — система управлінських структур СС і поліції для боротьби з партизанами.

ВБУ (нім.: Wehrmacht Befehlsgaber Ukraine, WBU) — командувач Вермахту на території РКУ.

ВС КОНР (рос.: Вооруженные силы КОНР) — збройні сили Комітету визволеня народів Росії, у 1945 р. включили в себе більшість формувань РОА і східних військ.

ГГ (нім.: Generalgouvernement, GG) — Генерал-губернаторство, офіційна назва адміністративної одиниці окупаційного режиму, що охоплювала Польщу та Галичину.

ГФП (нім.: Geheime Feldpolizei, GFP) — таємна польова поліція, орган політичної поліції з функціонерів СС в складі Вермахту.

ЕК (нім.: Eiserne Kreuz, EK) — Залізний хрест, вища воєнна нагорода Райху.

ІТЛ (рос.: Исправительно-трудовые лагеря, ИТЛ) — система виправно-трудових таборів в СРСР.

КдО (нім.: Komandeur der Ordnungspolizei, KdO) — регіональний командувач «орпо» на окупованих територіях, зокрема РКУ, перший заступник ХССПФ.

КдС (нім.: Komandeur der Sicherheitspolizei und SD, KdS) — регіональний командувач поліції безпеки та СД на окупованих територіях, зокрема РКУ, другий заступник ХССПФ.

КОНР (рос.: Комитет освобождения народов России) — російський квазіуряд на чолі з А. Власовим, виник в листопаді 1944 р., отримав статус союзника Німеччини.

МГ (нім.: Maschinengewehr, MG) — прийняте у Вермахті скорочення назви класу стрілецької зброї — кулеметів.

МП (нім.: Maschinenpistole, MP) — прийняте у Вермахті скорочення назви класу стрілецької зброї — пістолетів-кулеметів.

НКВД (рос.: Народный комиссариат внутренних дел) — радянська карально-правоохоронна структура, включала міліцію, управління держбезпеки, політичну розвідку та контррозвідку, систему тюрем та концтаборів, систему добувних та виробничих потужностей, прикордонні, конвойні та загальновійськові збройні формування.

НСДАП (нім.: Nazional-sozialistische Deutsche Arbeiterspartei, NSDAP) — Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини.

НСКК (нім.: Nazional-sozialistische Kraftfahrer Korps) — Націонал-соціалістичний механізований корпус, напів-військова організація НСДАП, під час війни виконувала допоміжні підготовчі і транспортні функції.

ОО НКВД (рос.: Особые отделы НКВД) — контррозвідувальні і наглядові органи НКВД в РККА до 1943 р.

ОКВ (нім.: Oberkommando der Wehrmacht, OKW) — Головне командування Вермахту, керівний орган всіх родів військ німецької армії.

ОКГ (нім.: Oberkommando des Heeres, OKH) — Головне командування сухопутних сил Вермахту.

ОКЛ (нім.: Oberkommando der Luftwaffe, OKL) — Головне командування військово-повітряних сил Вермахту.

ОКМ (нім.: Oberkommando der Kriegsmarine, OKM) — Головне командування військово-морських сил Вермахту.

ОТ (нім.: Organisation Todt, OT) — Організація Тодт, військово-будівельна організація райхсміністерства боєприпасів, названа на честь міністра Ганса Тодта.

ОУН (Організація українських націоналістів) — українська радикальна військово-політична організація, наступник Української військової організації.

ОУН-СД, ОУН-Р (Організація українських націоналістів самостійників-державників, революційна) — варіанти самоназви фракції ОУН С. Бандери.

РКУ (нім.: Reichskommissariat Ukraine, RKU) — Райхскомісаріат «Україна», система цивільного управління на основній частині окупованої території України.

РМ (нім.: Reichsmark, RM) — райхсмарка, грошова одиниця Німеччини; на окупованих територіях замість РМ були введені «окупаційні марки» — банкноти, не забезпечені золотим запасом Райхсбанку, та валюти рейскомісаріатів (в РКУ — карбованець).

РОА (рос.: Русская освободительная армия) — значна кількість розрізнених добровольчих формувань Вермахту, визнаних російськими у 1942 р.

рпф (нім.: Reichspfennig, rpf) — райхспфенніг, 1/100 РМ.

РСГА (нім.: Reichssicherheits-Hauptamt, RSHA) — Головне управління безпеки Райху, з 1939