Герої Українського неба. Пілоти Визвольної Війни 1917-1920 рр. - Ярослав Юрійович Тінченко
При зіставленні архівних даних про наявність справних літаків у складі Галицької армії станом на березень-травень 1919 р. складається такий перелік:
1-а летунська сотня:
літак «Ллойд» Ц.5 № 4634, пілотувався льотчиком І. Жарським,
25.05.1919 перелетів на територію Чехословаччини,
літак «ЛВГ» Ц.5 (пілот Е. Бернгубер?), літак «Бранденбург» (пілот Ф. Шепарович), літак «Ньюпор»-21 (пілот М. Савчук?),
літак «Ньюпор»-23 № 3598, пілотувався льотчиком Ф. Рудорфером, 25.05.1919 перелетів на територію Чехословаччини,
літак «Фарман»-30, на якому 21.05.1919 розбився Д. Кануков;
2-а летунська сотня:
літак «Ньюпор»-21 № 2844 (пілот Н. Залозний)
літак «Ньюпор»-23 № 5039 (пілот М. Сєріков)
літак «Ньюпор»-23 № 3374 (пілот Ф. Алєлюхін)
літак «ЛВГ» № 15960 (пілот Найгавзер)
літак «ЛВГ» № 9806 (пілоти І. Масікевич та Кубш).
Цей список не містить літаків типу «ДФВ», можливо, вони з’явилися у складі Летунського відділу Галицької авіації трохи пізніше, у травні 1919 р., коли були передані галичанам для ремонту зі складу Повітряного флоту УНР.
У 20-х числах травня 1919 р. Галицька армія під тиском поляків була змушена відступити у напрямку р. Збруч — на кордон поміж ЗОУНР та УНР. 2-а летунська сотня залишила Красне та 21 травня відбула на ст. Озірна під Тернополем. Командир Летунського відділу сотник Д. Кануков із двома мотористами особисто вилетів на літаку «Фарман»-30 у район Тернополя, аби відшукати нове місце для летовища. Але літак виявився несправним і, впавши на землю з висоти 500 м, розбився. Пілот і два пасажири загинули 123.
У своїх спогадах П. Франко та Р. Земик не вказують причин цієї авіакатастрофи. І. Лемківський та І. Фостаківський стверджують, що її зорганізував десятник військовий льотчик Кубш, засипавши до бензинового баку «Фармана» Д. Канукова сталевий порошок. Якоїсь миті часточки металу перешкодили потраплянню бензину в мотор, і той зупинився, а відтак — сталася аварія. З’ясувати справу безпосередньо у Кубша не вдалося, бо той, нібито, викрав літак і відлетів до поляків124.
По загибелі Джамбулата Канукова на чолі Летунського відділу став сотник Осип Заславський.
Протягом травня 1919 р. Летунський відділ втратив за різних обставин 5 чи й 6 літаків:
— збитого десятника Р. Томаса;
— Найгавзера, Ф. Рудорфера та І. Жарського, і, можливо, ще один, що вилетіли за кордон;
— Д. Канукова, який загинув в авіаційній катастрофі.
Отже, у двох авіаційних сотнях зосталось 5 або 6 літальних апаратів, причому найбільш боєздатною залишалася 2-а летунська сотня на чолі з Н. Залозним. Саме на її склад ліг весь тягар подальшої боротьби. Рудольф Земик писав:
«Булава І У<країнського> Г<алицького> К<орпусу>, що перейшла з Камінки Струмілової до Золочева, а опісля до Тернополя, вислала 2 лет.<унську> сотню з Озірної до Березовець, коло Тернополя. На цьому місці стояла сотня довший час, який використала для змонтовання двох боєвих літаків, що їх сейчас приділено до І У<країнського> Г<алицького> К. сорпусух Дотепер обходився І. Корпус лише одним літаком, бо инші робили службу для II. й III. У<країнських> Г<алицьких> Ксорпусівх Перша сотня, яка по страті трьох літаків, розпоряджала лише двома літаками неспосібними до лету, не могла сповняти ніяких завдань, а завдання ті з кожним днем усе більшали. У дальшому відвороті перейшла булава І У<країнського> Г<алицького> К<орпусу> з Тернополя до Сухоставу. По дорозі переслала 2 лет. сотні приказ перейти до Гермаківки. Та через лихі получения сотня одержала приказ дуже пізно й знайшлася в скрутному положенню. Ворог заняв уже був Тернопіль, а лет. сотня в Березівцях не мала ще паровозу до відїзду. Заходила конечність знищити летунський матеріял, щоби не попав ворогові в руки. Та в останній хвилі вдалося сотні роздобути паровіз і вона від'їхала в напрямі Теребовлі, а три летоздатні літаки відлетіли до Гермаківки, де злучилися з 1 сотнею. Недалеко залізничої стації на толоці устроено тимчасове летище, звідки згадані три літаки вилітали на розвідку. Тяжку працю сповняли вони в Гермаківці. Тодішній фронт вимагав дуже живої летунської діяльности. Кожний літак, що міг забрати з собою лише на дві години бензини, мусів виконувати денно 5–6 летів»125.
6 червня 1919 р. почалася Чортківська офензива — контрнаступ Галицької армії проти поляків. Активну участь у ньому взяв і Летунський відділ, який був передислокований до містечка Теребовля. Механіки відділу спромоглися зібрати кілька нових літаків, відтак у 1-й сотні було тепер 5 боєздатних апаратів, у 2-й — 4. Під час Чортківської офензиви авіація Галицької армії здійснювала переважно розвідувальну роботу. Як свідчив у своїх спогадах сотник І. Фостаківський, здійснюючи тоді польот над Зборовом, пілот «Євський» (напевно, насправді Ф. Алєлюхін або М. Сєріков) підбив польській літак «Фокер». Польські історики підтверджують втрату літака, але свідчать, що його підбито вогнем з землі. Цей «Фокер» було захоплено українськими військами та згодом у цілком справному стані передано на озброєння Летунського відділу.
Льотчик Іван Жарський в уніформі Летунського відділу Галицької армії, фото 1919 р.
З колекції Юлії Олійник
Після закінчення Чортківської офензиви Летунський відділ було переведено до Гусятина, де він зазнав нового польського контрнаступу. Під тиском ворога Галицька армія мусила залишити рідну землю та відійти на територію Східної України. 16 липня 1919 р. Летунський відділ покинув Гусятин і за кілька днів прибув до Кам’янця-Подільського, де в той час розташовувалося управління Повітряного флоту УНР. Зважаючи на напружену бойову працю, яку вже півроку здійснював Летунський відділ Галицької армії, його персонал потребував відпочинку, а літаки — капітального ремонту.
З Камянця-Подільського 23 липня Летунський відділ відбув до містечка Шатава, де було полагоджено весь авіаційний парк Галицької армії. Тим часом Галицька армія та Дієва армія УНР почали спільний похід на Київ-Одесу. З 7 серпня 1919 р. Летунський відділ
