Дохристиянські вірування українського народу - Іван Іванович Огієнко
Слово «Перун» часом виводять від пьрати — бити, чавити. Литовське Регeunas, албанське Перин — це бог. Рожнецький доводив германське походження Перуна, але не переконливо. А Торп литовське pereunas ставить поруч з германським fairguni — холм, покритий лісом. Уже Корш твердив, що про слов'янське походження слова Перун не може бути й мови.
На Зах. Україні слово перун живе й часте. Польське ріогші — тепер це грім, блискавка, удар грому.
У глибоку давнину Перун був богом хліборобства, і це він насилав дощ. А пізніше, з розвоєм військових справ, Перун став богом воїном.
3. Даждьбог
Богом сонця в нас був Даждьбог, син Сварбгїв, син Неба. Першу згадку про нього подає південнослов'янський переклад візантійського Хронографу VI–VIII віку Іоана Малали, і згадує: «Царствова єгиптяном син Гефеста, Солнце іменем, єгоже нарічють Даждьбог, 7477 дній. Солнце же царь, син Сварогов, єже єсть Даждьбог, бі муж силен… Рече Омир творець о нем, аки Даждьбог, рече, обличи Афродиту, блудящу с Арієм… По умертвії Дажьбожі, сина Сварогова»… Як я вище згадував, в Іпатієвому Літопису під 1114 р. подається з цього Хронографу уривок, і тут Геліоса названо Даждьбогом: По Сварозі «царствова син єго, іменем Солнце, єго же нарічють Даждьбог. Солнце царь, син Сварогов, єже єсть Дажьбог, бі бо мужь силен». В Слові Св. О. нашого Івана Золотоустого читаємо: «А друзії вірують в Стрибога, Дажьбога і Переплута» (звичайно, це вставка до Слова).
Корш уважає, що Даждьбог — це бог соняшний, визначає сили й дію сонця, як підстави життя. Пізніше цей бог став родоначальником руського народу, чому в «Слові о полку Ігоревім» названо русичів Даждьбожими внуками: «Погибашеть жизнь Даждьбожа внука». Потебня й Перетц твердять, що Даждьбожі онуки — це головно князі й їхня дружина, без смердів. Деякі вчені, починаючи з Бодянського,[64] уважають, що Даждьбог і Хоре — це різні назви одного соняшного бога.
Походження назви Даждьбог — своє, народне; це слово складне, зложене з приказового способу д а ж д ь, цебто дай, і бог, багатство, разом — податель добра, багатства, бог подавець, дарівник, пор. Веив (Шог. У цій назві слово бог давніше за даждьбог. В історичних пам'ятках це ім'я звичайно пишеться або по-давньо-слов'янському Даждьбог, або по-староукраїнському Дажьбог; народне було б Дайбог, — може це залишки його чуємо в такому частому в нас «дай боже», особливо в ритуальних' обрядах та при питті; пор. у колядках приспів: Ой' дай Боже! У всякому разі ім'я це було поширене,' і в Тупикова: Словарь древнерусских имен, 1903 р. знаходимо Дажбогович Васко, в документі 1397 року. Але деякі дослідники, напр. Огоновський, Корш та інші, настоюють на чужоземному походженні назви цього бога, — тут даждь — постало ніби з іранського dagh. — пекти, палити, цебто Даждьбог визначає бог вогню. Г. М. Баратц твердить, що староруські боги взагалі східнього походження, — вавилоно-асирійського, ханаанського та фінікійського; а про Даждьбога він подає, ніби це філістимський бог Даґан, по-арабському Даджун, цебто той, хто дарує небесний дощ, Дощівник. Але Баратцова думка в науці не прийнялася.
У сучасній богомильській дуалістичній науці південних слов'ян згадується Дабог (Ягіч, «Міт. нариси»).
А взагалі Даждьбог — це бог достатку.
4. Хорс
Друга назва для бога сонця була Хорс. Чим він різнився від Даждьбога, нема змоги встановити. Багато вчених: Бодянський, Крек, Ягіч, Фаминцин і інші, твердять, що Хоре і_Даждьбог — це одна особа, один бог сонця. Але проти свідчать самі пам'ятки, що все подають цих богів, не змішуючи, як дві особі. Одної форми назви для бога Хорса пам'ятки не знають, і пишуть різно: Харс, Хурс, Хурьс, Хоре, Хрос. У «Слові о полку Ігоревім» 1187-го року вживається назви Хоре, як бога сонця, при тому він зветься Великим: князь Ігор, утікавши, «Великому Хорсові волкомь путь прерискаше». У слов'янських перекладах ім'я грецьке Аполлон часом перекладене нашим Хоре. Божество це було добре відоме й західнім слов'янам.[65]
Дуже багато давніх пам'яток згадують про Хорса. Літопис під 980 р. зве його серед Володймирових богів. «Слово Св. Григорія Богослова» подає: «І нині по українам (на границях) моляться єму, проклятому богу Перуну, Хорсу, Мокоші». Цікаве твердження «Бесіди трьох Святителів»: Два ангела громная єсть: єлленьский старец Перун і Хоре жидовин». Але не вияснено, чому Хоре зветься жидовином, — може пов'язаний з половцями. Інші пам'ятки і їх свідчення див. вище.
Деякі дослідники слово «Хоре» виводять із тюркської мови, чому Е. Аничков уважає Хорса божком тюрків, — ніби Володимир підпорядкував його своєму Перунові з політичних мотивів, але така теорія малооправдана.
Дослідники виставили багато різних гіпотез для вияснення етимологічного походження слова Хоре, але загальноприйнятого пояснення ще нема. Корш виводить це слово з
