Науково-практичний коментар Земельного кодексу України - О. М. Мірошниченко

на оплату робіт з докорінного поліпшення земель" від 27.01.2002 №58/136. Порядок передбачає розподіл коштів між підприємствами на підставі рішень конкурсних комісій (п. 1.5), які здійснюють процедуру конкурсного відбору на підставі Наказу Міністерства аграрної політики України "Про затвердження Положення про умови проведення конкурсу на надання коштів Державного бюджету України на оплату робіт з докорінного поліпшення земель" від 31.07.2002 №216. Виділені кошти державного бюджету спрямовуються переможцям конкурсу для здійснення заходів з хімічної меліорації ґрунтів, до складу яких входять роботи з виготовлення проектно-кошторисної документації та проведення вапнування і гіпсування ґрунтів, в оплату яких включається вартість меліорантів, витрати на транспортування і внесення їх у ґрунт (п. 1.1 Положення).

Виділення коштів місцевого бюджету може регулюватися на регіональному та місцевому рівні.

До пункту "в". Ч. 2 ст. 12 ЗУ "Про плату за землю" передбачає, що плата за землю не справляється за землі, що перебувають у стадії сільськогосподарського освоєння. Разом із тим, звільнення від плати за землю земельних ділянок, що перебувають у стадії поліпшення їх стану згідно з державними та регіональними програмами (п. "в" ч. 1 ст. 205 ЗКУ, а також ст. 27 ЗУ "Про охорону земель"), на сьогодні ЗУ "Про плату за землю" не передбачено.

Посилаючись на ст. 1 ЗУ "Про систему оподаткування", Державна податкова адміністрація України тримається позиції, за якою пільги, передбачені іншими законодавчими актами, окрім ЗУ "Про плату за землю", надаватися не повинні (див. коментар до ст. 206 ЗКУ). Видається, що такий підхід є помилковим. ЗКУ прийнятий пізніше від чинної редакції ЗУ "Про плату за землю", і містить пряму вказівку (п. 3 розділу IX "Прикінцеві положення") про те, що "закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Кодексом, діють у частині, що не суперечить цьому Кодексу". Таким чином, вважаємо, що звільнення від плати за землю земельних ділянок, що перебувають у стадії поліпшення їх стану згідно з державними та регіональними програмами, повинно відбуватися безпосередньо на підставі ЗКУ

До пункту "г". Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЗУ "Про плату за землю", за землі, що перебувають у тимчасовій консервації, земельний податок не справляється. Додатковим стимулом для відповідних землевласників та землекористувачів має стати компенсація за рахунок бюджету зниження доходу внаслідок тимчасової консервації деградованих та малопродуктивних земель, що стали такими не з їх вини (п. "г" ст. 205 ЗКУ). Виходячи із договірного порядку здійснення консервації земель (ч. З ст. 172 ЗКУ), розмір компенсації зниження доходу від консервації земель повинен визначатися у відповідному договорі.

На жаль, існуюче законодавство про консервацію земель (ст.ст. 171,172 ЗКУ, Наказ Держкомзему України від 17.10.2002 №175 "Про Порядок консервації земель") не регламентує засад компенсації, а закони про державний бюджет традиційно не передбачають спрямування коштів на таку компенсацію. Необхідно наголосити, що механізм консервації земель та його складова - відшкодування зниження доходів власників землі та землекористувачів, - може працювати лише за умови існування фінансової основи - коштів, передбачених у бюджеті.

При формування законодавства та практики щодо компенсації при здійсненні консервації доцільно врахувати досвід Польщі. Т.з. Програма активізації сільської місцевості, розпочата напередодні вступу Польщі до ЄС, передбачає, зокрема, компенсаційні доплати за заліснення сільськогосподарських земель та здійснення догляду за насадженнями. Отриму­вачами компенсації є сільськогосподарські виробники або їх групи, залісненню підлягає не менше 3 га. Оплата здійснюється одноразово з розрахунку: через рік - фінансова допомога на заліснення; за 5 років - премія за опіку; за 20 років - премія за заліснення. Залежно від конфігурації території та виду насаджень оплата становить за хвойні дерева - від 4300 до 5100 зл/га (1018-1207 євро/га), листяні - від 5000 до 5900 зл/га (1184-1397 євро/га)[401].

Стаття 206 . Плата за землю

   1. Використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.

   2. Плата за землю справляється відповідно до закону.

До частини першої. Поняття плати за землю законодавчо не закріплене, проте, виходячи із положень законодавства (ЗУ "Про плату за землю", "Про оренду землі" та ін.), її можна визначити як періодичний платіж до бюджету або на користь орендодавця земельної ділянки, що підлягає сплаті землевласниками та землекористувачами за використання земельних ділянок. Економічна природа плати за землю - диференційна рента (доход, який отримує власник від використання землі).

Під однією назвою ("плата за землю") законодавець об'єднав різні за своєю правовою природою платежі - земельний податок та орендну плату.

Значення плати за землю полягає не лише у наповненні відповідних бюджетів або реалізації економічних інтересів власника. Плата за землю стимулює ефективне та раціональне використання землі.

За своєю природою плата за землю є одним з видів збору за спеціальне використання природних ресурсів (див. ст.ст. 38,43 та ін. ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища"), проте законодавство України встановлює особливий правовий режим плати за землю, відмежовуючи її від названого збору (див. ст. 14 ЗУ "Про систему оподаткування").

ЗУ "Про плату за землю" (ст.ст. 2, 5) визнає об'єктами плати за землю земельні ділянки, а також земельні частки (паї). Ці положення слід застосовувати з урахуванням положень коментованої статті, яка визнає об'єктом плати за землю (а отже, і земельного податку) лише земельні ділянки. На думку Т.О. Коваленко, О.О. Погрібного, до яких ми повністю приєднуємося, ЗУ "Про плату за землю" повинен бути приведений у відповідність до ЗКУ. Положення, що суперечать ЗКУ, застосовуватися не можуть, оскільки відповідно до п. 3 розділу IX "Прикінцеві положення" ЗКУ, "закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Кодексом, діють у частині, що не суперечить цьому Кодексу".

Таким чином, вважаємо єдиним