Науково-практичний коментар Земельного кодексу України - О. М. Мірошниченко

а на положеннях законодавства про місцеве самоврядування та місцеві державні адміністрації, яке дозволяє певну гнучкість у структурі виконавчих органів рад. Між тим, законодавство не дозволяє розширювати повноваження таких органів за рахунок центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Практику "самовільного захоплення" виконавчими органами рад компетенції центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, як це відбулося в м. Києві, вважаємо незаконною.

Маємо відзначити, що Київська міська державна адміністрація має подвійний статус і здійснює, окрім своїх первинних функції місцевого органу виконавчої влади, також функції виконавчого органу Київради. У зв'язку із цим варто розмежовувати її повноваження як органу виконавчої влади (див. ЗУ "Про місцеві державні адміністрації"', ст. 17 ЗКУ) та повноваження виконавчого органу місцевої ради (Рішення Конституційного Суду України у справі про особливості здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування у місті Києві) від 25.12.2003 №21-рп/2003).

До пункту "і". Даним пунктом до повноважень Київської та Севастопольської міських рад віднесено здійснення контролю за використанням і охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства. Таке формулювання видається не зовсім вдалим, оскільки "контроль за додержанням екологічного законодавства" охоплює "контроль за додержанням земельного законодавства", а "контроль за додержанням земельного законодавства" охоплює "контроль за використанням і охороною земель комунальної власності".

Детальніше щодо здійснення Київською та Севастопольською міськими радами як органами місцевого самоврядування контрольних повноважень див. ст. 189 ЗКУ та коментар до неї.

До пункту "ї". ЗКУ не конкретизує підстав та порядку застосування Київською та Севастопольською міськими радами "обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення використання земельної ділянки громадянами та юридичними особами в разі порушення ними вимог земельного законодавства", що передбачені коментованим пунктом. На наш погляд, за своєю природою перераховані санкції у разі їх застосування до суб'єктів господарювання є господарсько-правовими, передбаченими ст. 246 ГК України ("Обмеження та зупинення діяльності суб'єкта господарювання"), тому до відносин по застосуванню санкцій до суб'єктів господарювання слід застосовувати відповідні положення ГК України (ст. ст. 238, 246, 249, 250).

Враховуючи те, що порушення земельного законодавства, за якого може виникнути потреба в "обмеженні, тимчасовій забороні (зупиненні) або припиненні використання земельної ділянки" практично завжди є порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, при застосуванні відповідних санкцій слід керуватися постановою Верховної Ради України "Про затвердження Порядку обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища" від 29.10.1992, яка прийнята на виконання п. "в" ст. 13 ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища".

До пункту "й". Коментованим пунктом передбачено інформування Київською та Севастопольською міськими радами "населення щодо надання, вилучення (викупу) земельних ділянок". Порядку та обсягу такого інформування ЗКУ та інші акти земельного законодав­ства України не визначають. Враховуючи, що у ст. 10 ЗУ "Про інформацію" встановлено обов'язок органів місцевого самоврядування інформувати про свою діяльність та прийняті рішення, коментоване положення фактично не несе нормативного навантаження.

Інформація "щодо надання, вилучення (викупу) земельних ділянок " за своєю природою часто може розглядатися також як екологічна інформація (ст. 2 Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля - т.з. "Орхуська конвенція"). Відносно цієї інформації встановлено позитивний обов'язок державних органів, у т. ч. Київської та Севастопольської міських рад, надавати таку інформацію ("інформувати населення") - див. ст. 5 Орхуської конвенції, ст. 25-1 ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища". Слід, однак, відзначити недостатню формалізованість обов'язку саме з надання інформації "щодо надання, вилучення (викупу) земельних ділянок".

Громадяни також мають право на отримання інформації "щодо надання, вилу­чення (викупу) земельних ділянок " за своєю власною ініціативою шляхом подання т. з. інформаційного запиту (ст. 4 Орхуської конвенції, ст. 32 та ін. ЗУ "Про інформацію"). Інформація також може надаватися при проведенні відповідних громадських слухань (ст. 13 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні").

Особливістю інформації "щодо надання, вилучення (викупу) земельних ділянок" є те, що вона включає в себе відомості про особу власника чи користувача земельної ділянки, або особу, якій земельна ділянка надається - принаймні, такими відомостями є адреса особи. Як видається, з урахуванням положень ст. 32 Конституції України, така інформація про особу може поширюватися без дозволу особи виключно у випадках, прямо передбачених законом. Разом із тим, не ґрунтується на законі практика обмеження доступу до інформації про сам факт надання земельних ділянок певним особам, що мала певний час місце, зокрема, у Києві.

До пункту "к". Даним пунктом передбачено внесення Київською та Севастопольською міськими радами пропозицій до Верховної Ради України щодо встановлення та зміни меж міст (див. також ч. 1 ст. 174 ЗКУ). Порядок реалізації даного повноваження на даний час передбачений ст.ст. 173, 175 та 176 ЗКУ (див. також коментар до названих статей).

До пункту "л". Пунктом "л" даної статті до повноважень Київської та Севастопольської міських рад віднесено вирішення земельних спорів. Щодо змісту та порядку реалізації даного повноваження див. ст.ст. 158-161 ЗКУ та коментар до них.

До пункту "м". Даний пункт вказує на наявність інших повноважень Київської та Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин, не передбачених у коментованій статті. До таких повноважень належать повноваження у галузі земельних відносин, які надані й іншим радам міського рівня (див. ст. 26 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні"): визначення в межах, встановлених ЗУ "Про плату за землю", ставок земельного податку та орендної плати у містах, прийняття рішень про організацію територій і об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; внесення пропозицій до відповідних державних органів щодо оголошення природних та інших об'єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам'ятками природи, історії або культури, які охороняються законом; надання згоди на розміщення на території міста нових об'єктів, сфера екологічного впливу діяльності яких згідно з діючими нормативами включає відповідну територію; затвердження місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації; встановлення правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність, та ін.