Іудаїзм і сіонізм - Трохим Корнійович Кічко
Викриваючи сіоністів як ворогів трудящих євреїв, В. І. Ленін у свій час в роботі «Становище Бунду в партії» писав: «Невже можна поясняти випадковістю той факт, що саме реакційні сили всієї Європи і особливо Росії ополчаються проти асиміляції єврейства й стараються закріпити його відособленість?»[108]. Засуджуючи лозунг «культурної автономії», який висували бундівці, виступаючи проти «такої небаченої в середовищі міжнародної соціал-демократії речі, як викликання недовір'я єврейських пролетарів до неєврейських, запідозрювання цих останніх, поширення неправди про них»[109], В. І. Ленін зазначав, що капіталісти намагаються розпалити національну ворожнечу в «простому народі», а самі чудово влаштовують свої справи і в одному й тому ж акціонерному товаристві спілкуються експлуататори — і росіяни, і українці, і поляки, і євреї, і німці. Проти робітників капіталісти всіх націй і релігій об'єднані, а робітників вони намагаються роз'єднати національною ворожнечею.
Радянська громадськість успішно долає релігійні погляди та всякі забобонні звичаї, обряди, культи. У нас широко утверджуються науковий світогляд, нові прогресивні моральні норми, громадські звичаї, торжествують соціалістичний патріотизм і дружба народів.
При соціалізмі та в умовах переходу до комунізму формується нова, досі не знана в суспільстві людина, здатна гідно репрезентувати майбутнє світу. Виросли покоління атеїстів, які опанували закони розвитку природи і суспільства. Ідеї Маркса — Енгельса — Леніна про те, що з народженням соціалізму релігія відмирає, підтверджені практичним досвідом сучасної історії.
Сіонізм з самого початку свого існування проголосив намір використати іудаїзм як ідеологічну основу власного кредо. Ідеологія іудаїзму дає сіоністам релігійну санкцію на їх дії, а сіоністи, в свою чергу, підтримують іудаїзм. Взаємність ця цілком закономірна. Вона випливає перш за все з націоналістичних засад соціології іудаїзму. Саме цю особливість і взяли сіоністи на своє озброєння.
Зворотною стороною сіонізму, як і будь-якого буржуазного націоналізму, є космополітизм (по-грецькому «космос» — світ, всесвіт і «політис» — громадянин), який проповідує, що батьківщиною для кожної людини є не її рідна країна, країна, в якій вона народилася, а весь світ. Ця проповідь збігається з проповіддю іудаїзму про належність усього світу євреям за заповіддю самого бога Ягве.
Отже, космополітизм — це реакційна буржуазна ідеологія, яка заперечує будь-яке значення національного в людській історії, проповідує байдуже ставлення до інтересів своєї батьківщини, культивує зневажливе ставлення до національної культури і національного суверенітету. Він являє собою ідейне «обгрунтування» зради батьківщини.
На перший погляд здається, що космополітизм є прямою протилежністю націоналізму. Адже націоналізм — це надзвичайне перебільшення національних особливостей, прагнення поставити свою націю над усі інші, це зневажливе ставлення до інших народів, а космополітизм усе національне заперечує. Проте це далеко не так. На ділі космополітизм є найбільш спотворена форма буржуазного націоналізму, його зворотний бік.
Космополітизм і буржуазний націоналізм, зокрема сіонізм, мають одну і ту ж соціальну основу. Вони породжені експлуататорським ладом і переслідують одні і ті ж цілі — захоплення і поширення ринків, поневолення і гноблення інших народів. Космополітизм і сіонізм — це дві сторони однієї і тієї ж буржуазної ідеології. Класове становище буржуазії, сама природа капіталістичного ладу роблять буржуазну ідеологію націоналістичною і космополітичною.
Монополісти США разом з сіоністами та іншими реакційними силами буржуазії висувають програму об'єднання на космополітичних засадах усього капіталістичного світу, що протистоїть світові соціалізму і комунізму.
Та в епоху імперіалізму, коли всі суперечності капіталізму загострюються до краю, нагадуючи про його неминучу загибель, буржуазія особливо потребує релігії для зміцнення своєї влади. Церковні ієрархи капіталістичних країн широко використовують релігію для захисту колоніального гноблення, для виправдання агресивних дій імперіалістичних держав. Така ж соціальна роль і сучасного іудаїзму в капіталістичному світі.
Сіоністи твердять: євреїв всього світу об'єднує єдина релігія; євреї різних країн і континентів — єдина нація; батьківщина всіх євреїв — «земля обітована» — Палестина; у всіх країнах світу, крім Палестини, євреї «чужі» люди; усі євреї — брати; не може бути класової боротьби серед єврейського народу; антисемітизм — явище споконвічне і довічне; боротьба проти злиття з народом, серед якого євреї живуть, є обов'язком кожного єврея.
Засновник сіонізму Теодор Герцль у своїй брошурі «Еврейское государство» писав:
«Єврейське питання існує скрізь, де євреї живуть в помітній кількості… Єврейські переселенці заносять з собою в країну антисемітизм… Антисемітизм зростає щодня, щогодини і повинен зростати, бо причини його продовжують існувати і не можуть бути знищені»[110].
Причини цього ганебного явища Герцль вбачає не в наявності експлуататорського ладу і не в пропаганді сіонізму єврейською буржуазією, а в тому, що нібито всі останні народи світу за своєю природою є одверті або приховані антисеміти. «З самого початку свого виникнення сіонізм і не збирався вести боротьбу проти антисемітизму, — зазначав Т. Герцль, — В Парижі я почав якось ширше дивитись на антисемітизм, який я починаю розуміти історично і прощати. Більше того, я визнаю марність і нікчемність боротьби проти антисемітизму». І далі: «Крім того, антисемітизм, будучи міцною і скоріше підсвідомою силою, не завдасть євреям шкоди. Я вважаю його рухом корисним для розвитку єврейської індивідуальності»[111].
Яка саме користь мається на увазі, можна зрозуміти з того, що сіоністи культивують шкідливу ідею, ніби кожний єврей за своїм походженням є сіоністом, отже, кожний антисіоніст — антисеміт.
Здійснюючи настанови Герцля в ім'я «розвитку єврейської індивідуальності», сіоністська верхівка у своїй повсякденній практиці в різних країнах планує і навіть сама створює штучні вогнища антисемітизму.
Один з відомих діячів сіонізму, колишній прем'єр
