Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т. - Колектив авторів

Відповідно до п. 96.4 коментованої статті виникнення у державного або комунального підприємства податкового боргу є підставою для розірвання трудового договору (контракту) і, згідно із ст. 36, 41 Кодексу законів про працю України, припинення трудових відносин власника або уповноваженого ним органу з керівником такого підприємства.

З метою запобігання виникнення на державних або комунальних підприємствах податкового боргу уповноважені органи управління при укладенні трудових договорів (контрактів) з керівником підприємства, повинні включати в їх істотні умови положення про відповідальність у разі виникнення податкового боргу.

Положення п. 96.5 не поширюються на випадки виникнення податкового боргу внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) або невиконання або неналежного виконання державними органами зобов’язань щодо оплати товарів (робіт, послуг), придбаних у такого платника податків за рахунок бюджетних коштів, з надання платнику податків субсидій або дотацій, передбачених законодавством або з повернення платнику податків надміру внесених податків та зборів чи їх бюджетного відшкодування згідно із цим Кодексом та іншим податковим законодавством України.

Пунктом 96.6 коментованої статті передбачені заходи запобігання виникнення податкового боргу у сфері управління (передачі в управління третім особам) корпоративними правами держави і територіальної громади.

Правове регулювання управління корпоративними правами, у т. ч. держави і територіальної громади, здійснюється нормами Конституції України; Господарського кодексу України (гл. 18 Корпоративні права); Цивільного кодексу України (гл. 70 Управління майном); законів України: «Про центральні органи виконавчої влади», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про акціонерні товариства», «Про цінні папери і фондову біржу»; спеціальними законами України, що регулюють особливості правового становища господарських товариств у сферах господарювання або товариств, створених у процесі корпоратизації та приватизації: «Про приватизацію державного майна», «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі», «Про Державний бюджет України» та ін.; підзаконними нормативно-правовими актами: Президента України, Кабінету Міністрів України та відомчими нормативно-правовими актами органів виконавчої влади.

Управління корпоративними правами держави здійснюється на підставі зазначених вище норм законів 1) центральними органами виконавчої влади та 2) уповноваженими особами в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Систему центральних органів виконавчої влади, відповідно до норм Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», складають міністерства України та інші центральні органи виконавчої влади. Згідно із нормами ст. 170 Господарського кодексу України уповноваженою особою з управління корпоративними правами держави може бути громадянин або юридична особа, що визначена за результатами конкурсу, з якою відповідний центральний орган виконавчої влади укладає договір-доручення з управління корпоративними правами держави.

Управління корпоративними правами територіальних громад здійснюється відповідно до положень ст. 168 Господарського кодексу України із урахуванням компетенції органів суб’єкта корпоративних прав — територіальної громади, від імені якої діє відповідна рада, а в межах наданих останньою повноважень — виконком відповідної ради.

Центральні органи виконавчої влади та уповноважені особи, а також уповноважені органи місцевого самоврядування щодо управління корпоративними правами: здійснюють правомочності щодо участі в управлінні господарською організацією (підприємством) відповідно до частки (акцій, паїв) держави і територіальної громади у статутному фонді цієї організації.

Умови передачі повноважень та завдання з управління корпоративними правами держави, у тому числі щодо юридичної відповідальності уповноважених осіб, є обов’язковою частиною відповідного рішення Кабінету Міністрів України та договору з уповноваженою особою.

Договори про приватизацію державного або комунального майна укладаються у межах норм, передбачених державною програмою приватизації, і в порядку, встановленому законом (закони України «Про Державну програму приватизації», «Про приватизацію державного майна»).

В умовах зростаючої тенденції корпоратизації та приватизації державних та комунальних підприємств в Україні законодавство передбачає різні способи вибуття (відчуження) майна платників податків. У цьому зв’язку для цілей оподаткування є важливим встановлення запобіжних заходів щодо виникнення податкового боргу і збереження майна державних і комунальних підприємств. Так, пунктом 96.6 коментованої статті встановлюються особливості правового режиму:

1) договорів про передачу акцій (інших корпоративних прав), що перебувають у державній або комунальній власності, в управління третім особам;

2) договорів про приватизацію державного або комунального майна, укладених під інвестиційні зобов’язання.

Будь-які договори про передачу корпоративних прав, що перебувають у державній або комунальній власності, в управління третім особам повинні містити зобов’язання таких третіх осіб щодо:

1) недопущення виникнення податкового боргу після такої передачі;

2) умову щодо припинення дії договору в разі виникнення податкового боргу;

3) право відповідно держави або територіальної громади на одностороннє (позасудове) розірвання таких договорів у разі виникнення такого податкового боргу.

Управління акціонерними товариствами, у статутних капіталах яких є корпоративні права держави або територіальної громади, здійснюється із урахуванням особливостей, передбачених спеціальними законами.

97.1. У цій статті під ліквідацією платника податків розуміється ліквідація платника податків як юридичної особи або зупинення державної реєстрації фізичної особи — підприємця, внаслідок якої відбувається закриття їх рахунків та/або втрата їх статусу як платника податків відповідно до законодавства.

97.2. У разі якщо власник або уповноважений ним орган приймає рішення про ліквідацію платника податків, не пов’язану з банкрутством, майно зазначеного платника податків використовується у черговості, визначеній відповідно до законів України.

97.3. У разі якщо внаслідок ліквідації платника податків або скасування державної реєстрації фізичної особи — підприємця частина його грошових зобов’язань чи податкового боргу залишається непогашеною у зв’язку з недостатністю майна, така частина погашається за рахунок майна засновників або учасників такого підприємства, якщо вони несуть повну або додаткову відповідальність за зобов’язаннями платника податків згідно із законом, у межах повної або додаткової відповідальності, а в разі ліквідації філії, відділення чи іншого відокремленого підрозділу юридичної особи — за рахунок юридичної особи незалежно від того, чи є вона платником податку, стосовно якого виникло грошове зобов’язання або виник податковий борг такої філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу.

В інших випадках грошові зобов’язання або податковий борг, що