Закон України «Про судоустрій і статус суддів». Науково-практичний коментар - Владислав Едуардович Теліпко
Стаття 130 Конституції України зобов’язує законодавця при прийнятті закону про Державний бюджет України окремо визначити видатки на утримання судів. На практиці вони визначаються в одній статті закону з витратами на утримання органів законодавчої та виконавчої влади — або загальною, або окремими сумами.
Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди, Конституційний Суд України та Державна судова адміністрація України, як розпорядники бюджетних коштів, розробляють бюджетні запити — розрахунки видатків на забезпечення діяльності судової установи. Міністерство фінансів України проводить аналіз бюджетних запитів та приймає рішення про включення їх до пропозицій проекту Державного бюджету України для подання в подальшому на розгляд Кабінету Міністрів України. Проект Державного бюджету України, схвалений Кабінетом Міністрів України, подається на розгляд та затвердження до Верховної Ради України.
Положення Основного Закону України свідчить про те, що видатки Державного бюджету України на утримання судової влади захищені безпосередньо Конституцією України і не можуть бути скорочені органами законодавчої або виконавчої влади нижче того рівня, який забезпечує можливість повного і незалежного здійснення правосуддя (Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/99 від 24.06.99 р.), що і є конституційною гарантією повного і своєчасного фінансування функціонування судів і діяльності суддів.
На жаль, дотримання принципу повного і своєчасного фінансування судової гілки державної влади у повному обсязі значною мірою залежить від економічних можливостей держави, від рівня правосвідомості і правової культури вищих посадових осіб держави і від ряду інших факторів об’єктивного і суб’єктивного характеру. Інколи у ставленні до судової гілки влади дається взнаки залишковий принцип розподілу бюджетних коштів.
Правовий статус суддів є похідним від правового статусу судової влади в державі, а принцип фінансової самостійності судової гілки державної влади тісно пов’язаний із засадничими принципами незалежності самих суддів.
Забезпечення незалежності суддів здійснюється системою гарантій, в тому числі і матеріальних, до яких належать гарантії, пов’язані з оплатою праці, наданням щорічних відпусток, соціальним забезпеченням, забезпеченням житлом, соціально- побутовим, медичним і транспортним обслуговуванням, обов’язковим державним страхуванням життя і здоров’я тощо (див. коментар до ст. ст. 129–135 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»).
Стаття 141. Система забезпечення функціонування судової влади1. В Україні діє єдина система забезпечення функціонування судової влади — судів загальної юрисдикції та Конституційного Суду України.
2. Судові органи, інші органи державної влади беруть участь в організаційному забезпеченні діяльності судів у випадках і порядку, передбачених цим та іншими законами.
3. Порядок організаційного забезпечення діяльності Конституційного Суду України встановлюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та іншими законами.
В Україні існує єдина система забезпечення функціонування як судів загальної юрисдикції, так і єдиного органу конституційної юрисдикції, яким визначено Конституційний Суд України. Законодавче забезпечення покладено на Верховну Раду України, яка приймає відповідні закони, а забезпечення приміщеннями, основними фондами, фінансове забезпечення покладається на Кабінет Міністрів України.
Указом Президента України «Про Державну судову адміністрацію України» було утворено центральний орган виконавчої влади із спеціальним статусом — Державну судову адміністрацію України (ДСА України), — завданням якої було визначено здійснення організаційного забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції, інших органів та установ судової системи (крім Конституційного Суду України, Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів). Це завдання втілено і у новому правовому статусі ДСА, визначеному цим Законом.
Створення належних умов для повного і незалежного здійснення правосуддя, функціонування судів і діяльності суддів зобов’язує державу запровадити комплекс відповідних економічних заходів, таких як: вирішення проблеми будівництва, реконструкції приміщень для розміщення діючих і новостворених судів; забезпечення охорони приміщень судів з урахуванням специфіки діяльності суду; належне обладнання приміщень для конвойної служби, підсудних:, які утримуються під вартою, зали судових засідань для розгляду кримінальних справ тощо. Це обов’язкові умови належного здійснення правосуддя.
Крім Верховної Ради України і Кабінету Міністрів України, в організаційному забезпеченні судів активну участь беруть інші органи державної влади, а також органи суддівського самоврядування — з’їзд суддів України, Рада суддів України, а також безпосередньо уповноважені управління і відділи, що функціонують в апаратах відповідних судів. їх повноваження та функції в частині організаційного забезпечення функціонування судів та діяльності суддів визначаються коментованим Законом та іншими законами. Наприклад, Закон України «Про Державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23 грудня 1993 р. встановлює систему особливих заходів державного захисту працівників суду від перешкоджання реалізації покладених на них законом повноважень і здійсненню наданих прав, а так само від посягань на життя, здоров’я, житло і майно зазначених осіб та їх близьких родичів у зв’язку із службовою діяльністю цих працівників. Виконання таких заходів покладено на керівників органів внутрішніх справ, служби безпеки, прокуратури тощо.
Стаття 142. Засади фінансування судів1. Фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Бюджетні призначення на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України.
2. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють:
1) суди загальної юрисдикції;
2) Конституційний Суд України;
