Науково-практичний коментар Земельного кодексу України - О. М. Мірошниченко

(Пункт "б" частини третьої статті 122 із змінами, внесеними згідно із Законом №3404-IV від 08.02.2006)

в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

(Пункт "в" частини третьої статті 122 із змінами, внесеними згідно із Законом №3404-IV від 08.02.2006) (Частина третя статті 122 із змінами, внесеними згідно із Законом №509- VI від 16.09.2008)

4. Обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

(Частина четверта статті 122 із змінами, внесеними згідно із Законом №509-VI від 16.09.2008)

5. Київська та Севастопольська міські державні адміністрації передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах їх територій для всіх потреб, крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

(Частина п'ята статті 122 із змінами, внесеними згідно із Законом №509- VI від 16.09.2008)

6. Рада міністрів Автономної Республіки Крим передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах міст республіканського (Автономної Республіки Крим) значення та за їх межами для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

(Частина шоста статті 122 із змінами, внесеними згідно із Законом №509- VI від 16.09.2008)

7. Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтями 149,150 цього Кодексу.

(Частина сьома статті 122 із змінами, внесеними згідно із Законом №509-VI від 16.09.2008).

Загальна характеристика. Лише після змін, внесених ЗУ від 16.09.2008 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву", розподіл повноважень щодо надання у власність та користування земельних ділянок державної та комунальної власності, передбачений коментованою статтею, став універсальним (раніше він стосувався лише надання земельних ділянок у постійне користування). До цього існувала прогалина у питанні про те, які саме державні органи уповноважені розпоряджатися земель­ними ділянками державної власності за межами населених пунктів.

Коментована стаття у чинній редакції визначає повноваження органів державної влади та місцевого самоврядування у тому числі щодо відчуження земельних ділянок або "прав на них" на конкурентних засадах (див. Главу 21 ЗКУ). Разом із тим, вона не поширюється на відносини щодо безоплатної приватизації, оскільки ст. 118 ЗКУ передбачено спеціальні положення з цього приводу.

До частини першої. Сільські, селищні, міські ради мають право передавати земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Оскільки землі комунальної власності перебувають у стані формування, до розмежування їх із землями державної власності дана норма застосована бути не може. Натомість, місцеві ради на даний час здійснюють повноваження щодо розпорядження земельними ділянками державної власності відповідно до п. 12 розділу X "Перехідні положення" ЗКУ.

До частини другої. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування із відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.

Порядок утворення земель спільної власності визначений ч. 5 ст. 83 ЗКУ, відповідно до якої територіальні громади сіл, селищ, міст мають право (що не обов'язково матиме місце) об'єднувати на договірних засадах належні їм земельні ділянки комунальної власності для передачі функцій щодо володіння, користування, розпорядження ними районній чи обласній раді. Разом із тим, враховуючи, що поки що відсутні навіть землі комунальної власності окремих територіальних громад, неможливе і утворення земель спільної власності територіальних громад. Тому коментована норма поки що лишається непрацюючою.

До частини третьої. Надання у власність та користування державних земель для потреб, визначених коментованою частиною, після розмежування земель державної та комунальної власності здійснюватиметься районними державними адміністраціями в межах території відповідного району як в межах, так і за межами населених пунктів. До розмежування земель державної та комунальної власності районні державні адміністрації можуть роз­поряджатися лише землями державної власності, визначеними коментованою нормою, за межами населених пунктів (п. 12 розділу X "Перехідні положення" ЗКУ).

Об'єктами, пов'язаними з обслуговуванням жителів територіальної громади району відповідно до ЗКУ можуть бути не тільки перелічені у коментованій статті (школи, заклади культури, лікарні, підприємства торгівлі), а й інші. Коло об'єктів є невичерпним, а можливість віднесення запланованого для будівництва об'єкта до таких, що пов'язані з обслуговуванням жителів територіальної громади району, законом не врегульована.

У правозастосовчій практиці складається неодноманітна практика щодо розуміння терміну "для ведення водного господарства", вжитого у п. 2 коментованої частини. Зокрема, іноді під цим терміном розуміється не лише ведення водного господарства, але і рибогосподарські потреби.

Іноді для рибогосподарських потреб земельні ділянки надаються в порядку коментованої норми як "для сільськогосподарського використання". Така практика Ґрунтується, зокрема, на тому, що Розпорядженням КМУ від 10.05.1999 №391-р визначено, що центральним та місцевим органам виконавчої влади у взаємовідносинах з рибницькими та рибальськими, включаючи риболовецькі, господарствами, що займаються риборозведенням, вирощуван­ням товарної риби, виловом, переробкою та збутом власної рибопродукції (незалежно від організаційно-правових форм) виходити з того, що ці підприємства є сільськогосподарськими товаровиробниками.

На наш погляд, для рибогосподарських потреб земельні ділянки у власність або користування мають надаватися обласними державними адміністраціями та Радою міністрів Автономної Республіки Крим згідно із ч.ч. 4 та 6 коментованої статті, оскільки водне господарство та риборозведення - це істотно різні поняття, а Розпорядження КМУ не може корегувати положень закону.

До частини четвертої. Обласні державні адміністрації надають земельні ділянки в межах території областей із земель державної власності "для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті". Слід мати на увазі, що до розме­жування земель державної та комунальної власності обласні державні адміністрації не можуть розпоряджатися