Закон України «Про судоустрій і статус суддів». Науково-практичний коментар - Владислав Едуардович Теліпко

Відповідно до ч. 1 коментованої статті Закону органи внутрішніх справ зобов’язані вживати необхідних заходів для забезпечення безпеки судді, членів його сім’ї, збереження належного йому майна, якщо від судді надійде відповідна заява.

До заходів державного захисту цей Закон та Закон України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» відносять:

— спеціальні заходи щодо забезпечення особистої безпеки судді та членів його сім’ї, а також охорони належного йому майна. Спектр таких заходів досить широкий: від надання суддям зброї й інших засобів індивідуального захисту до встановлення сучасних технологій охоронної сигналізації у приміщеннях, де мешкають судді та члени їх сімей. Обов’язок по забезпеченню та вжиттю перелічених заходів, а також охороні приміщень судів і громадського порядку під час здійснення правосуддя покладається на Міністерство внутрішніх справ України і спеціальні підрозділи міліції (Законом «Про міліцію» передбачено існування судової міліції, завданням якої є підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорона приміщень судів, виконання функцій щодо державного захисту суддів, працівників суду, забезпечення безпеки учасників судового процесу тощо);

— підвищену кримінальну відповідальність за вчинене у зв’язку із службовою діяльністю судді посягання на його життя і здоров’я, а також його близьких родичів, знищення чи пошкодження майна, погрозу вбивством, насильством чи пошкодженням їх майна;

— заходи соціального захисту суддів.

Відповідно до закону життя і здоров’я судді підлягають обов’язковому страхуванню за рахунок Державного бюджету на суму десятилітньої грошової винагороди на останній посаді. Законом передбачена виплата у випадку загибелі (смерті) судді унаслідок тілесного ушкодження чи заподіяння іншої шкоди його здоров’ю, пов’язаних із виконанням службових обов’язків, непрацездатним членам його сім’ї щомісячної грошової компенсації. Збитки, заподіяні знищенням чи пошкодженням майна судді у зв’язку з виконанням ним службових обов’язків, відшкодовуються державою в повному розмірі. У разі залишення посади суддя має право на солідну пенсію чи неоподатковуване щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 80 % від заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. Держава гарантує повну виплату пенсії чи довічного грошового утримання судді незалежно від заробітку, одержуваного після виходу його у відставку чи на пенсію.

Додаткові гарантії встановлюються Законом України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» від 4 березня 1998 року. Так, відповідно до ст. 6 зазначеного Закону держава забезпечує безпеку суддів, які обіймають посади Голови Конституційного Суду України та Голови Верховного Суду України, у місцях їх постійного і тимчасового перебування. Окрім того, протягом строку повноважень цих суддів також забезпечується безпека членів їх сімей, які проживають разом з ними або супроводжують їх. Після припинення повноважень зазначені посадові особи забезпечуються державною охороною протягом року, крім випадків набрання законної сили обвинувальним вироком щодо них.

Необхідно також додати, що згідно ст. 7 ЗУ «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» державна охорона може здійснюватись і щодо суддів Конституційного Суду України та Верховного Суду України у разі наявності загрози їх життю чи здоров’ю. Рішення про доцільність здійснення державної охорони щодо них приймає Президент України за поданням відповідно Голови Конституційного або Голови Верховного Суду України, або за поданням Начальника Управління державної охорони України.

1. Життя і здоров’я суддів підлягають обов’язковому державному страхуванню за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Згідно змісту коментованої статті Закону «Про судоустрій і статус суддів» життя і здоров’я суддів підлягають обов’язковому державному страхуванню за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року.

Цей Закон відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов’язкового державного соціального страхування, зокрема, суддів, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві.

Страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов’язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров’я суддів у процесі їх трудової діяльності.

Відповідно до Порядку та Умов державного обов’язкового страхування життя і здоров’я суддів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 1994 року № 89, страхові платежі за державним обов’язковим страхуванням життя і здоров’я суддів, включаючи пов’язані з цим витрати страховиків, уповноважених на здійснення такого виду страхування, в розмірі шести відсотків загальної суми цих платежів, а також витрати на виплату страхових сум застрахованим, перераховуються Конституційним Судом України, Верховним Судом України, Вищим господарським судом України, Вищим адміністративним судом України, Державною судовою адміністрацією (далі — страхувальники) на спеціальні рахунки страховиків, уповноважених на здійснення такого виду страхування.

Суми страхових платежів установлюються щорічно страховиком за погодженням з Мінфіном під час формування державного бюджету на наступний рік.

Кошти на виплату страхових платежів передбачаються в кошторисах страхувальників відповідно до затвердженої бюджетної класифікації.

Страхові платежі вносяться страхувальниками щомісяця до 25 числа у розмірі 1/12 річної суми на спеціальний рахунок страховика.

Страхові платежі, не використані у поточному році на виплату страхових сум, підлягають зарахуванню в рахунок чергових платежів.

Страховик виплачує страхові суми:

а) у разі загибелі (смерті) застрахованого, що сталася у зв’язку з виконанням відповідно до закону службових обов’язків, — членам сім’ї застрахованого у розмірі його десятирічного грошового утримання за останньою посадою;

б) у разі заподіяння застрахованому у