Моральні листи до Луцілія - Луцій Анней Сенека
Бувай здоров!
ЛИСТ ХСVIII
Сенека вітає свого Луцілія!
Ніколи не вір, що щасливим може бути той, хто залежить від щастя. На крихкій опорі він будує свою втіху, якщо радий чомусь випадковому. Така радість, тільки-но прийшла,- відходить. Лише та, що народжена з себе самої, є і надійною, і стійкою, лише вона розростається і служить нам до кінця. Все інше, чим захоплюється юрба,- благо лиш на один день.- «То як? Виходить, ні користуватись тим не можна, ні насолоджуватись?» - Можна. Хто б заперечував. Але так, щоб воно залежало від нас, а не ми - від нього. Все, що у розпорядженні фортуни, корисне і приємне для нас лише за тієї умови, коли, володіючи ним, володіємо й собою, а не підпадаємо під владу свого ж майна. Помиляються, Луцілію, ті, хто вважає, що саме та фортуна наділяє нас або якимсь благом, або якимсь злом. Ні, вона дає, так би мовити, сировину, з якої може постати благо чи зло, начатки речей, які розвиваються в нас у щось добре чи в щось лихе. Адже наш дух сильніший від фортуни; саме він скеровує всі наші справи то в один, то в інший бік, саме він сам для себе стає причиною чи то блаженного, чи нещасливого життя. Зла людина геть усе обертає в зло, навіть те, що приходить під виглядом чогось найкращого; пряма й незіпсо-вана - виправляє навіть помилки фортуни і вмінням переносити труднощі пом'якшує все суворе й прикре; прихильне сприймає вдячно й скромно, вороже - стійко і мужньо. Нехай хтось буде передбачливим, хай добре зважує кожен свій вчинок, хай не береться ні до чого непосильного, все ж йому не поталанить на те цілісне, вільне від будь-яких загроз благо, поки він не почуватиметься певним перед лицем непевної долі. Ти приглянься пильніше чи до інших (про чуже судимо відвертіше), чи то, спромігшись на безсторонність, до себе самого - і ти зрозумієш, і сам визнаєш: з усіх тих жаданих, цінних речей не буде тобі жодної користі, поки не озброїшся проти непостійності випадку й усього, що йде за тим випадком, поки, зазнаючи тієї чи іншої біди, не повторятимеш навіть без тіні нарікання:
Значить, інакше судили боги .
А навіть,- аби навести сильніший, справедливіший вислів, яким ти б упевненіше підтримав свій дух,- тільки-но трапиться щось проти твоїх сподівань, ти кожен раз промов до себе: «...краще судили боги». Муж, який саме так настроїв себе, далебі, забезпечений від будь-якої несподіванки. А настроїть себе так лише тоді, коли замислиться над тим (ще заки те відчує), чого може сягнути мінливість людських справ,- коли на дітей, на дружину, на статок дивитиметься так, мовби не завжди йому судилось їх мати і мовби не став нещасливішим, коли б усе те втратив. Пригніченою є душа, що тривожиться завтрашнім; нещасний ще перед усіма нещастями той, хто переживає, аби все те, чим насолоджується, залишилося при ньому до кінця. Ні хвилини спокою для нього; зазираючи в майбутнє, втратить теперішнє, що могло б його втішити. Хіба ж не одне й те ж саме: жаль за чимось утраченим і страх перед утратою? З того, одначе, не висновуй, що