Європейська конвенція з прав людини та кримінальний процес - Джеремі Макбрайд

«Соттані проти Італії» (Sottani v Italy) (ухв.), 26775/02, 24 лютого 2005 року.

2. Заявник з посиланням на пункт 1 статті 6 та на статтю 13 Конвенції також скаржився на те, що прокурор на етапі попереднього розслідування не розпорядився про проведення судово-медичного розтину... Хоча, за загальним визнанням, справді, відповідно до норм італійського права потерпіла сторона не може вступати в провадження як цивільний позивач до попереднього слухання ..., та на стадії попереднього розслідування вона може користуватися тими правами і повноваженнями, які прямо визнано в законі. Ці права передбачають, для прикладу, можливість звертатися до прокурора з проханням спрямувати запит до слідчого судді про негайне пред’явлення доказів ... та право призначати представника за законом для здійснення прав і повноважень, які закон надає потерпілій стороні... Крім того, здійснення цих прав може виявитися необхідним для дієвої участі в процесі як цивільного позивача, особливо в тому разі, коли, як і в цій справі, йдеться про докази, що з плином часу мають тенденцію руйнуватися, а їхнє здобуття на пізніших стадіях процесу є неможливим. Окрім того, потерпіла сторона має право робити заяви на всіх етапах провадження та, за винятком касаційного провадження, звертатися з клопотаннями про долучення доказів ...

Отож-то, з огляду на сказане вище, Суд вважає, що пункт 1 статті 6 Конвенції в цій справі є застосовним.

Однак ... заявникові слід було б подати клопотання прокуророві, щоб той звернувся до слідчого судді з вимогою негайно пред’явити докази, а саме результати судово-медичного розтину. Оскільки заявник не скористався засобом правового захисту, наявного у межах національного права, Суд вважає, що цю частину заяви належить відхилити через невичерпання внутрішніх засобів правового захисту...

«Мене проти Франції» (Menet v France), 39553/02, 14 червня 2005 року.

48. В цій справі Європейський суд відзначає, що заявник, якого ніколи не представляв адвокат, ... не мав жодної можливості ознайомитися з матеріалами справи. Суд, відповідно, визнає, що представленню його справи в національних судових інстанціях могло зашкодити обмеження у доступі до матеріалів справи через те, що не було консультування у адвокатів.

49. Водночас Суд зазначає, що в французькому праві на обвинувачених та учасників в цивільному процесі, так само як і на звичайних фізичних осіб, на відміну від адвокатів, не поширюється професійна таємниця. Отже, той факт, що дістати доступ до матеріалів про розслідування справи можна було лише або разом з адвокатом, або через адвоката — тому в результаті цього заявник не мав змоги з ними ознайомитися — був викликаний необхідністю зберігати таємницю слідства.

50. Суд нагадує, що таємний характер процедури слідства може бути виправданий мотивами захисту приватного життя осіб, які є сторонами в процесі, та інтересами правосуддя за змістом другого речення пункту 1 статті 6 Конвенції і в разі, якщо ця стаття може бути застосовною до того, як справу візьме до розгляду суддя, що ухвалюватиме рішення, специфіка її застосування на етапі проведення слідства залежить від особливостей процедури та обставин справи...

52. З огляду на всі обставини та враховуючи інтереси всіх сторін, Європейський суд вважає, що накладені на право заявника обмеження не становили надмірної загрози його праву на змагальний процес.

«Кордова проти Італії» (Cordova v Italy), 40877/98, 30 січня 2003 року.

49. У цьому випадку Суд зазначає, що заявник, вважаючи себе знеславленим внаслідок поведінки пана Коссіґи, подав на того скаргу і як цивільний позивач вступив у відкрите в результаті цього кримінальне провадження. З того моменту це провадження поширювалося на право цивільного характеру — а саме право на захист своєї репутації, на що заявник може на аргументованих підставах претендувати ...

50. Суд також зазначає, що у своїй резолюції від 2 липня 1997 року Сенат заявив, що вчиненні дії, у яких звинувачено п. Коссіґу, підпадали під дію імунітету, передбаченого частиною 1 статті 68 Конституції Італії ..., що унеможливило здійснювати надалі будь-яке кримінальне чи цивільне провадження для встановлення його відповідальності або забезпечення відшкодування заподіяної шкоди...

63. Суд дотримується думки, що брак чіткого зв’язку з парламентською діяльністю вимагає, щоб він застосовував вузьке тлумачення концепції пропорційності між поставленою метою і використаними засобами її досягнення ...

64. Отже, Суд вважає, що в цьому випадку рішення про брак підстав для подання позову проти пана Коссіґи та неможливості подальшого відкриття провадження для забезпечення захисту репутації заявника не встановлювали справедливої рівноваги між вимогами захисту загальних інтересів суспільства і необхідністю захисту основоположних прав особи.

65. Суд також надає певного значення тому факту, що резолюція Сенату від 2 липня 1997 року позбавляла заявника інших обґрунтованих альтернатив для дієвого захисту своїх прав за Конвенцією...

66. Зважаючи на вищенаведене, Суд доходить висновку, що право заявника на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, було порушене.

«Ґору проти Греції» (Gorou v Greece) [GC], 12686/03, 20 березня 2009 року.

38. ... Суд зазначає, що в разі винесення виправдувального вироку цивільний позивач, відповідно до норм національного права, загалом не має права ні безпосередньо подавати касацію, ні домагатися відшкодування, звертаючись до прокурора при Касаційному суді. Однак Суд визнає, що в цьому випадку не можна не зважати на наявність усталеної судової практики і що з урахуванням особливостей вимоги заявника до прокурора при Касаційному суді застосовний пункт 1 статті 6 Конвенції. Цю ж таки практику належить взяти до уваги при