Перетворення націй. Польща, Україна, Литва, Білорусь 1569-1999 - Тімоті Снайдер
Про цілі ОУН (б) див.: «Програмові засади ОУН». Серпень 1946 р. // ОУН-УПА в роки війни / Сергійчук Володимир (упор.). — К.: Дніпро, 1996. — с. 451–463. Після того як Волинь і більша частина Галичини перейшли до Радянського Союзу, спірними територіями залишались галицькі землі, що залишились Польщі (у Ряшівському воєводстві), й частина Люблінського та Краківського воєводств.
433
Akcja «Wisla» / Misilo. — s. 98–99.
434
Akcja «Wisla» / Misilo. — s. 93.
435
Я всіляко заперечую твердження, що переселення було не чим іншим, як частиною плану знищення УПА. Цей погляд представлений у найгрунтовнішому дослідженні останніх років: Szczesniak, Szota. Droga do nikad. Тадеуш Пьотровський також дотримується позиції, яку я ставлю під сумнів; див.: Piotrowski. Poland's Holocaust. — p. 244, 379. Так само я не згоден із протилежним поглядом, що ця операція ніяк не стосувалась УПА. Думка про те, що польська політика була б такою самою та мала б таку саму підтримку, якби УПА не було, не дуже переконлива. Тому якось дивно говорити про «трагедію українців Польщі» без згадки про різню на Волині. Див.: Сергійчук. Трагедія українців Польщі.
436
Один поляк згадує несправедливе трактування лемків як зрадників, див.: II/1771, AWKW. Про кенкарти див.: Kersten. he Polish — Ukrainian Conflic under Communis Rule. — p. 147.
437
Косовський повернувся до Радянського Союзу в жовтні 1948 р., див. його «Служебную характеристику» від 15 жовтня 1948 р. і «Charakterystyku Sluzbowu» від 31 березня 1948 р. // Teczka personalna pplk. Waclawa Kossowskiego, Centralne Archiwum Wojskowe (CAW).
438
Motyka. ak bylo w Bieszczadach. — s. 407.
439
Akcja «Wisla» / Misilo (oprac.). — s. 210. Критику тактики Moccopa його помічником див. у: Kowalski Lech. Generalowie. — Warszawa: Рах, 1992. — s. 100–103.
440
Akcja «Wisla» / Misilo. — s. 222–225, 279–282, 285–286. Про службу безпеки див.: Micgiel John. Bandits and Reactionaries // The Establishmen of Communist Regimes in Eastern Europe, 1944–1949 / Naimark Norman, Gibianskii Leonid (eds.). — Boulder, Colo.: Westview, 1997. — p. 63–111; Paczkowski Andrzej. Od sfalszowanego zwyciestwa do prawdziwej kleski. — Krakow: Wydawnictwo Literackie, 1999. — s. 36.
441
Motyka. ak bylo w Bieszczadach. — s. 368, 376–377. 3 507 смертей вояків УПА, занотованих Євгеном Місилом, 35, або ж 6,9%, були самогубствами, див.: Повстанські могили / Місило. — с. 29–218.
442
Від 30 до 50 тис. українців і лемків уникли переселення: дехто підкупив чиновників, дехто переховався у польських родинах, інші ж заявили про своє польське походження, а ще десь тисячі вдалось заручитися підтримкою місцевої влади (наприклад, у селах Бодаки, Бліхнарка, Висова). (Авторські розмови на Лемківщині 23–25 липня 1999 р.). Інколи керівники оперативних груп, на власний розсуд і порушуючи наказ, дозволяли залишитись змішаним подружжям, ветеранам Червоної армії й українцям, залученим до робіт на залізниці й у гірництві.
443
1947: Пропам'ятна книга / Гук. — с. 15, 73, 79, 142–143; Nasze Slowo (Warszawa), 3 березня 1999 р. — s. 3; Nasze Slowo (Warszawa), 10 березня 1999 р. — s. 3; Wolosiuk Leszek. Historia jednej fotografii ze wsi Losie // Mokry Wlodzimierz. Problemy Ukraincow w Polsce po wysiedlenczej akcji «Wisla» 1947 roku. — Krakow: Szwajpol Fiol, 1997. — s. 403–414.
444
Ще 35 засудили до смерті у таборі Явожно. Відповідно до одного з підрахунків, з 2810 смертних вироків, винесених у 1944–56 рр., 573 випали на долю українців. Якщо взяти до уваги, що вони становили менше 1% населення, то цей показник справді високий. Див.: Akcja «Wisla» / Misilo. — s. 30. Місило зібрав документи, що стосуються цього питання, у своїй збірці «УПА в світлі польських документів». Про українців, страчених перед 1947 р., див.: urlejska Maria. Те pokolenia zalobami czarne. — Londyn: Aneks, 1989. — p. 331–337. Перелік 582 українців, що померли через переселення, див. у: Repartiacja czy deportacja? / Misilo. — t. 2. — s. 352–394.
445
Рапорт польського прокурора про ставлення до українських в'язнів у таборі Явожно передруковано в: Nasze Slowo (Warszawa), 3 січня 1996 р. — s. 1, 3. Див. також: Mokry. Problemy Ukraincow w Polsce. — s. 76–82; 1947: Пропам'ятна книга / Гук. — с. 49–50, 92–93; Rozmowy przeprowadzone w Dobrej / Popiel Jan (red.), 1997 (неопубліковано), й, нарешті, спогади польської жінки, яка повернулась із заслання в Сибіру й була звинувачена в переховуванні вояка УПА від Червоної армії — див. ІІ/53, AWKW.
446
Кінець діяльності УПА в Польщі датується 17 вересня 1947 р., коли у своїй криївці загинув член проводу ОУН Ярослав Старух, а командир УПА Мирослав Онишкевич звільнив своїх солдатів від присяги. Наприкінці 1947 р. було сформовано три невеликі оперативні групи для остаточної ліквідації партизанів, що продовжували боротьбу, а протягом кількох наступних років польська армія продовжувала переселяти українців, що уникли цього раніше. Загалом з 1947 по 1952 рр. було переселено майже 150 тис. українців.
447
Про УПА в радянській Україні див.: Motyka Grzegorz. Bieszczadzkie sotnie UPA na Ukrainie 1947–1948» // Nasze Slowo (Warszawa), 6 лютого 2000 p. — с. 3; Burds. «AGENTURA». — p. 89–130; Potichnyj Peter. Pacification of Ukraine, 1999; Сергійчук. Десять буремних літ. he Beria Affair / Stickle D.M. (ed.). — New York: Nova Science, 1992. — p. 54 і 104. Про Лебедя див.: Simpson Christopher. Blowback. — New York: Weidenfeld and Nicolson, 1998. — p. 163–171.
448
Eberhardt. Miedzy Rosja a Niemcami. — s. 109, 127.
449
Тут також говорили німецькою, ромською та чеською мовами. Більшість німців Волині й Галичини втекли чи були вигнані наприкінці війни; більшість циган знищили нацисти; багато чехів також були вбиті, а близько 53 тис. уцілілих емігрували. Про міжвоєнні німецькі поселення див.: Seraphim Hans-Jorgen. Rodungssiedler. — Berlin: Paul Parey, 1938. До складу повоєнної Західної України також увійшли Закарпатська Русь, що раніше належала Чехословаччині, й частина Буковини, що раніше належала Румунії.
450
Кубійович Володимир. Національний склад населення Радянської України в світлі совєтських переписів. —
