Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода
162 Євангелія від св. Івана 8: 12.
163 Образ квітки як символ зникомості сущого був характерний для української літератури XVII-XVIII ст. [див., наприклад: Українська поезія. Середина XVII ст. / Упор. В. І. Крекотень, М. М. Сулима. - Київ, 1992. - С. 37; Діоптра, сирѣч Зерцало, албо Изображеніє извѣстнос живота человѣческаго в мирѣ. - Кутейно, 1654. - Арк. 62, 72 (зв.); Полоцький С. Вечеря душевная. - Москва, 1681. - Арк. 100 (друга пагін.), 131 (зв.) (друга пагін.); Максимович І. Ѳёатроѵ, или Позор нравоучителный царем, князем, владыком. -Чернігів, 1708. - Арк. 341].
164 Книга пророка Ісаї 45: 3.
165 Очевидно, це парафраза Книги Ісуса, сина Сирахового 2: 12. Пор.: Гбре сердц3/иъ
СТрЛІШИВЫ/ИЪ.
166 Закомплетный - такий, що перевершує певне визначене число.
167 Див.: Друга книга Мойсеєва: Вихід 12: 37.
168 Парафраза Четвертої книги Мойсеєвої: Числа 14: 3. Пор.: вскХгс ввбдитъ нЗсъ гдв въ Зе/шю сїго, єже пЗсти Hd врЗни.
169 "Старовірами" називають прибічників "старого обряду" в Росії. Слід сказати, що ідеологія старообрядців значною мірою засновувалася на творах українських письмен-ників-полемістів домогилянської доби. Зрештою, і могилянське богослів'я справило на неї неабиякий вплив [див. про це: СумцовН. О влиянии малорусской схоластической литературы XVII в. на великорусскую раскольническую литературу XVIII в. и об отражении в раскольнической литературе массонства // Киевская старина. -1895. - Т. LI. -Дек. - С. 367-379]. Однак українські богослови могилянської доби були й основними критиками "старого обряду" з позицій офіційного православ'я. Варто пригадати хоч би такі книжки, як «Жезл правленія, утвержденія, наказанія и казненія» Симеона Полоцького (Москва, 1667), «Розыск о расколнической брынской вѣрѣ» Дмитра Туптала (Москва, 1745; Київ, 1748) чи «Обличеніє неправды расколническія» Феофілакта Лопатинського (Москва, 1745) [див. про це: УшкаловЛ. З історії української літератури ХѴІІ-ХѴІІІ століть. - Харків, 1999. - С. 198-211]. Сковорода вживає тут слово старовіри в метафоричному сенсі.
170 Фразу водЗ пререкЗнЇА взято з Четвертої книги Мойсеєвої: Числа 20: 13; 27: 14.
171 Фраза сов^тъ /іХклввій зринає в Книзі пророка Ісаї 3: 9; 7: 5.
172 Парафраза Першої книги параліпоменон 16: 8. Пор.: Испов^длйтєса гдеви й
при^вівлйте ЄГО ВО Й/ИЄНИ Є™.
173 У Біблії: в^віти.
174 Книга Ісуса, сина Сирахового 46: 11-12.
175 Неточна цитата з Четвертої книги Мойсеєвої: Числа 14: 23-24. Пор.: всй же рЛ^ГН^ВЛвШІИ /ИА не Оу^АТЪ го: рЛВЪ же /ИОЙ ^d/іевъ, йкш ввктв д^ъ ИНЪ ВЪ Не/ИЪ, й ВО^С/І^ДОВЛ /ИН^, ВВедХ ЄГО въ фМЛК, ВЪ НКЖЄ ^ОДЙ/ІЪ ТЛ/ИШ, Й С^/ИА ЄГШ НЛС/І^ДИТЪ W.
176 Можливо, Сковорода має на думці слова: Дл поствідатса всй К/ілнагсцлиса
ЙстХкЗннві/ИЪ (Книга Псалмів 96 (97): 7).
177 Пор.: "На льоду дурний хату ставить" [Номис, № 6671]; "Будує замки на леді" [Франко, № 12722]. Варіації на цю тему були й у старій українській літературі, як-от в одному з полемічних трактатів Іоаникія Галятовського: "на сніїу і на льоду... написав свій аргумент, який від сонця правди розтане" [Galatowski I. Stary Kosciol Zachodni. -Nowogrod-Siewierski, 1678. - S. 66].
178 Книга пророка Ісаї 57: 20-21.
179 Трохи неточна цитата з Книги пророка Ісаї 42: 8. Пор.: Ауь гдв вгъ, сїе /иое єсть й/ИА, С/ІЛВВІ /ИОЄА Йнб/ИХ не ДЛ/ИЪ, ниже доврод^те/іей /ИОЙ^Ъ ЙстХкЗннві/ИЪ.
180 Очевидно, Сковорода має на думці слова: йспо/іненїе йспо/інАЮфлгш всачєскла во всё^ъ (Послання св. ап. Павла до ефесян 1: 23).
181 Можливо, Сковорода має на думці Книгу Псалмів 76 (77): 6. Пор.: По/ивк/іи^ъ днй
ПЄрВВІА, Й Л%та вѢчНЛА ПО/ИАНХ^Ъ, й поХчл^са.
182 Трохи неточна цитата з Книги пророка Єремїї 22: 29. Пор.: е, ^е/ше, С/івІши
С/іово гдне!
183 Можливо, Сковорода має на думці слова: й С/ібво йскрл въ движеніи сердцл нлшегш (Книга Премудрості Соломонової 2: 2).
184 Сковорода розмірковує тут на теми христологічного догмата. Пор. із викладом Петра Могили: "Наш Господь Іисус Христос Бог и человѣк єст. Бог єст от сугцества Отча пред вѣки рожденный и человѣк єст от сугцества Матерня на послѣдок вѣков рожденный. Совершенный єст Бог и совершенный человѣк, от души розумнои и от человѣческаго тѣла сый. Равный єст Отцу по Божествѣ, меншій Отца по человѣчеству. Но аще и Бог єст, и человѣк, не два убо, но єдин єст Христос. Єдин убо не премѣненісм Божества в тѣло, но воспріятієм человѣчества в Бога. Єдин убо воистинну не смѣшенісм существа, но єдинством лйца. Ибо якоже душа разумная и тВло єдин єст человѣк, сице Бог и человѣк єдин єст Христос, пострадавый спасенія нашего ради" [МогилаП. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. - Київ, 1646. - С. 80-81].
185 Парафраза Книги Псалмів 71 (72): 6. Пор.: Снйдетъ йкш дбждв нл рХнб, й йкш клп/іа кЗп/ікіфЛА нл уелілм.
186 Парафраза Євангелії від св. Луки 8: 5. Пор.: й^віде с^ай с^ати с^/иене своегш: й єгдл СІАШЄ, ово плде при пХтй, й попрлно ВВІСТВ, Й ПТЙЦВІ НЄВЄСНВІА ПО^ОВЛІШ Є-
187 Парафраза Книги Псалмів 76 (77): 6. Пор.: По/ивк/іи^ъ днй пєрввіА, й л%та вѢчнла
ПО/ИАНХ^Ъ, й поХчл^са.
188 Повністю цей вірш звучить так: Г/ілсъ вопїкцмгш: во^опш. И рекб^ъ: что во^отю; всакл П/ібтв о^но, й всакл ілаъа чє/іов^чл йкш цв^тъ трлвнвій (Книга пророка Ісаї 40: 6).
189