Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода

її окружність і центр - це Бог, який повсюди й ніде" [Еіиколай Кузанский. Об ученом незнании // Еіиколай Кузанский. Сочинения: В 2 т. -Москва, 1979. - Т. 1. - С. 134; див. про це: Erdmann Е. von. Unahnliche Ahnlichkeit. Die Onto-Poetik des ukrainischen Philosophen Hryhorij Skovoroda (1722-1794). - Koln; Weimar; Wien, 2005. - S. 439^40]. Він був досить популярний і в українській бароковій літературі, зринаючи найперше там, де мова заходила про Бога-Творця, який "махину того свѣта зо всѣм створенєм з ничого словом єдиньїм... створи" [МогилаП. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. - Київ, 1646. - С. 913], у творах різних жанрів: натурфілософських трактатах [див.: Прокопович Ф. Натурфілософія, або Фізика//Прокопович Ф. Філософські твори: У 3 т. - Київ, 1980. - Т. 2. - С. 338; Кониський Г. Філософія природи, або Фізика // Кониський Г. Філософські твори: У 2 т. - Київ, 1990. - Т. 2. - С. 301], церковних казаннях, у яких ішлося про Бога, що збудував "сличную махину свѣта" [РадивиловськийА. Огородок Марій Богородицы. - Київ, 1676. - С. 111; пор.: РосіеуН. Kazania і homilie. -Poczaiow, 1788. - S. 214; Крекотень В. L До історії української бароккової учительно-ораторської прози. Казання Ігнатія Оксеновича Старушича на погребі князя Ілії Святополк-Четверте[и]нського // Українське літературне барокко: Збірник наукових праць. - Київ, 1987. - С. 253; Кониський Г. Слово в день св. пророка Иліи // Собраніе сочиненій Георгіа Конисскаго, архієпископа Бѣлорусскаго. - Санкт-Петербург, 1835. -Ч. 1. - С. 243], тощо.

145 Парафраза Апокаліпсису 21: 1. Пор.: И вйдѣ^ъ нсво ново й уемлк нбвХ. Образ "нового неба" був досить популярний у літературі старої України. Досить пригадати хоч би книгу Іоаникія Галятовського під назвою «Небо новоє з новыми звѣздами сотворенноє, то єст Преблагословенная Двва Маріа Богородица з чудесами своими» (Львів, 1665).

146 Сковорода має на думці слова: Г/іХвокб сердце (чс/іов^кХ) гтс всЁ^ъ, й чс/іов^къ єсть (Книга пророка Єремії 17: 9).

147 Мабуть, це варіація на тему св. ап. Павла: Єсть т^/іо дХшсвнос, й єсть т&ю дХ^бвнос (Перше послання св. ап. Павла до коринтян 15: 44). Богослови пояснюють поняття "духовне тіло" так: "За умов смертності, після гріхопадіння, духовна природа душі зберігає певний зв'язок з розрізненими складниками тіла, які вона зуміє знайти після воскресіння задля того, щоб вони перетворились на 'тіло духовне' - на наше справжнє тіло, що відрізняється від грубої тілесності - від 'шкіряних риз', які Бог дав Адамові та Єві після гріхопадіння" [Лосский Вл. Очерк мистического богословия Восточной Церкви // Мистическое богословие. - Киев, 1991. - С. 162].

148 Оскільки слово хлгьб тут виокремлене, то його варто розуміти як алюзію на Христа. Пор.: "Господи Ісусе Христе Боже наш, хлѣбе ангелскій, хлѣбе живота вѣчнаго" [МогилаП. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. - Київ, 1646. - С. 219 (друга пагін.)].

149 Парафраза Книги Псалмів 101 (102): 10. Пор.: З^нс пспс/іъ йкш ^■Ёвъ Йда^ъ й питїс

/ИОС СЪ П/ІЛЧС/ИЪ pd СТВОр А^Ъ.

150 Парафраза Книги пророка Ісаї 44: 20. Пор.: 0Jв^ждь, йкш пспс/іъ єсть сердце й^ъ, й ПрС/ІЬЦМКІТСА, Й НИ едйнъ /ибжетъ дХшй своса и^вЗвити.

151 Книга пророка Ісаї 44: 21.

152 Книга пророка Ісаї 44: 22.

153 Ідеться про мальований виноград Зевксіда (Зевксія) (Ѵ-ІѴ ст. до н. е.) - сюжет із «Природознавчої історії» Плінія Старшого (XXXV, 65), досить популярний в українській літературі ХѴІІ-ХѴІІІ ст. Наші письменники використовували його для ілюстрації думки про зрадливість чуттів ("Зевксій, начертавши овощи, или ягоды, изнесе на позор истинно подобны на древах прозябающим, птицы бо на них возлетавши зобаху... Не всегда убо вѣру дадим, яже слышим, ни яже видим, вся вѣроятна суть, многажды видВнієм прелщаємся" [Максимович І. Ѳёатроѵ, или Позор нравоучителный царем, князем, владыком. - Чернігів, 1708. - Арк. 24-24 (зв.); пор.: Прокопович Ф. Натурфілософія, або Фізика // Прокопович Ф. Філософські твори: У 3 т. - Київ, 1980. - Т. 2. - С. 186]) або про марність цього світу. "Люде, которыи уганяются за роскошами сегосвѣтными, - писав, наприклад, Антоній Радивиловський, - суть подобны оному птаству, котороє до маліованых ягод Зевксісовых прилѣтывало. Зевксіс он, славный маляр, хотячи негдысь з птаства себѣ кротофилю учинити, отмаліовал на таблици так штучне на древѣ ягоды, же коли колвек на подворе выставил, птаство яко до правдивых ягод прилѣтывало, але, Гды прилетѣвши, обачило, же здрада, бо маліоване, без жадного посылку назад отлѣтовало. Ктож не видит, же свѣт сей прелестный єст подобный оному маляреви Зевксісови?" [Радивиловський А. Вѣнец Христов. - Київ, 1688. - Арк. 292].

154 Сковорода має на думці те значення слова ров, в якому воно зринає в біблійних віршах на взір: ГІХть гр^шникшвъ оуг/іііжденъ СЗ кЗ/Иєнїа, а нл пос/і^докъ є™ рбвъ Здовъ (Книга Ісуса, сина Сирахового 21: 11).

155 Див. прим. 78 до трактату «Начальная дверь ко христіянскому добронравію».

156 Див.: Книга пророка Єремії 12:12.

157 Мабуть, ідеться про слова з Послання св. ап. Павла до римлян 13: 4: (іцк лн В/ібє

творйши, ВОЙСА, не вб БЄЗ /ИЄЧЬ НОСИТЪ: БЖЇЙ ВО С/іХгЗ ЄСТЬ, ІЯ/ИСТИТС/ІЬ въ гн^въ

В/ібе ТВОрАфС/ИХ.

158 Див.: Четверта книга Мойсеєва: Числа 25: 7-8.

159 Книга пророка Єремії 23: 15.

160 Пор.: "Он трех не перечтет" [Пословицы русского народа. Сборник В. Даля. - Москва, 1957.-С. 436].

161 Сковорода натякає тут на Федрову байку про собачу зажерливість: "Якось Собака з м'ясом через річку плив /1 раптом одсвіт у воді побачив свій, / Але подумав, що то інший пес пливе, / І здобич в нього вирішив забрать. Проте, / Відкривши рота, він позбувся вмить свого / І бажаного осягнути теж не зміг" [Федр. Байки / Упорядкування, передмова, переклад та примітки Володимира Литвинова. - Київ, 1986. - С. 29]. Ця байка була добре відома в літературі старої України. Наприклад, Феофан Прокопович писав: "І я думаю, що не може бути очевиднішої глупоти, ніж вважати, що ти знаєш те, чого знати не можна; таке старанне шукання подібне вчинку того собаки, який, переслідуючи у воді тінь м'яса,