Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика. - П. П. Андрушко

href="#n44" title=" Фесенко Є.В. Злочини проти здоров'я населення та системи заходів з його охорони; Монографія. — К.: «Атіка», 2004. — С.57. Зверну увагу на дещо неточний переклад Є.В. фесенком тексту цитованого ним висловлювання Є.К. Каіржанова з російської мови на українську, що зумовило і дещо некоректну його оцінку Є,В. Фесенком. Наведемо для порівняння текст висловлювання Є.К. Каіржанова мовою оригіналу та його переклад Є.В. Фесенком; Є.К, Каіржанов пише: «При этом такой интерес может состоять из следующих взаимосвязанных элементов: 1) благо или ценность сама по себе; 2) субъект или носитель такого блага (ценности); 3) отношение блага или ценности к своему носителю (субъекту), которое проявляется в принадлежности того или иного блага к определенному субъекту, (носителю). Последнее, то есть отношение блага к его носителю (субъекту), оформленное от имени государства через право, и нарушается при совершении конкретного преступного акта». С. В. Фесенко дає наступний переклад наведеної цитата: «При цьому інтерес може складатися з таких взаємопов'язаних елементів: 1) благо як цінність сама по собі; 2) суб'єкт як носій такого блага (цінності); 3) стосунок блага або цінності до свого носія (суб'єкта), що проявляється у належності того чи того блага до певного суб'єкта (носія). Останнє, тобто стосунок блага до його носія (суб'єкта), оформлений від імені держави через право, і порушується в разі вчинення конкретного злочинного акта». ">[44].

Зверну також увагу на те, що безпосередньо в КК об'єктами окремих злочинів називаються не лише права (ст. 365 КК), а й свободи громадян (окремих громадян) (ст. 364, 367 КК), тобто, очевидно, законодавець ці поняття не ототожнює, а в ст. 364, 367 КК вони вжиті як альтернативні. Свободи людини і громадянина, враховуючи положення Конституції України та КК, логічно слід було б також вважати компонентами (складовими частинами) цінностей (з позиції Є.В. Фесенка). Проте про питання співвідношення понять «права людини» і «свободи людини» Є.В. Фесенко не розглядає.

Викликає заперечення і віднесення Є.В. Фесенком до елементів (компонентів) цінностей як об'єкта злочину благ — предметів (матеріалізованих благ) і нематеріалізованих благ, які належать потерпілим. При цьому матеріалізовані блага Є.В. Фесенко вважає і компонентом (складовою частиною) об'єкта злочину, і його (злочину) предметом. На його думку, предмети як матеріалізовані утворення — один із видів благ[45]. Виникає риторичне питання: чому (кому) заподіюється шкода, наприклад, при викраденні чужого майна у разі, якщо воно не знищується і не пошкоджується? Майну, яке є цінністю і є предметом і об'єктом злочину одночасно? Майну як предмету злочину шкода, очевидно, не завжди спричиняється. У чому тоді суть шкоди, заподіяної майну чи яка йому може бути заподіяна як об'єкту злочину — матеріалізованому благу, та який механізм заподіяння такої шкоди? Відповіді на поставлені питання Є.В. Фесенко не дає.

Є.В. Фесенко вважає, що предметом злочину є матеріалізоване благо, і він (предмет) має змістовні, соціально-правові та функціональні ознаки. З точки зору змістовних ознак, предмети — це не тільки речі, а й інші матеріалізовані об'єкти, до яких конкретно належать майно, природні багатства, небезпечні речі й речовини, продукція творчості, документи та ін. З точки зору соціально-правових ознак, предмет злочину — це лише ті матеріалізовані утворення, які можна віднести до охоронюваних законом цінностей, саме завдяки цьому вони є компонентами об'єкта злочинного посягання. У функціональному аспекті предмет злочину, на думку Є.В. Фесенка, — це те, діючи на що суб'єкт посягає на охоронювані законом цінності. До таких предметів Є.В. Фесенко відносить лише ті з них, на які суб'єкт злочину безпосередньо впливає, вилучаючи їх, знищуючи, створюючи, змінюючи їхній вигляд або правовий режим тощо[46]. У цілому Є.В. Фесенко дає таке визначення предмета злочину — це один із різновидів людських благ, матеріалізоване утворення, безпосередньо діючи (впливаючи) на яке способом його вилучення, знищення, створення, зміни вигляду або правового режиму тощо, винна особа посягає на охоронювані законом цінності[47].

До нематеріалізованих благ як компонента цінностей — об'єкта злочину Є.В. Фесенко відносить блага фізичного, психологічного, етичного, естетичного, політичного характеру тощо: життя, здоров'я, волю, честь і гідність, свободу особи на вибір місця проживання тощо, а також деякі соціальні («загальножиттєві») блага — мир, безпеку, забезпеченість працею, належним прожитковим рівнем тощо.

Є.В. Фесенко дає таке визначення нематеріалізованих благ — це блага фізичного, психологічного, етичного, духовного або політичного чи іншого соціального характеру, що задовольняють потреби індивіда або групи людей, громадських і державних структур чи суспільства в цілому, яким може бути заподіяна чи спричиняється шкода внаслідок учинення злочину. Є.В. Фесенко вважає, що вони відрізняються від предметів (матеріалізованих благ) не тільки за змістом — різною є їх роль у механізмі заподіяння шкоди: на предмети злочинець діє, часто не ушкоджуючи їх зовсім, посягаючи опосередковано на інші цінності — соціальні зв'язки, інтереси або права потерпілих тощо, а на нематеріалізовані блага він впливає безпосередньо, позбавляючи потерпілого цих благ і спричиняючи шкоду «напряму» (наприклад, позбавляє життя, принижує честь і гідність особи тощо)[48].

Аналіз наведеної позиції Є.В. Фесенка щодо поняття матеріалізованих та нематеріалізованих благ, на мій погляд, підтверджує певну непослідовність і суперечливість взагалі його позиції щодо структури та видів цінностей як об'єкта злочину: винний посягає на один вид цінностей — матеріалізовані блага, який визнається об'єктом злочину, а шкода заподіюється (опосередковано) іншим цінностям — соціальним зв'язкам, інтересам або правам, тобто шкода безпосередньо заподіюється не тому об'єкту, на який здійснюється посягання, а іншому об'єкту, який у такому разі не є об'єктом злочину.

Під соціальними зв'язками як компонентом об'єкта злочинів Є.В. Фесенко розуміє суспільно корисні взаємозв'язки або взаємодії учасників суспільних відносин. На його думку, взаємозв’язок учасників суспільних відносин — це обопільно усвідомлений суб'єктами фактичний стан відносин між ними, за якого вони можуть вчинювати певні дії, що торкаються їхніх інтересів чи інтересів третьої сторони, або утримуватися від певних дій, а взаємодія — активна поведінка учасників суспільних відносин, спрямована