Перетворення націй. Польща, Україна, Литва, Білорусь 1569-1999 - Тімоті Снайдер

Українська Повстанча Армія?» серпень 1943 р.; всі три документи див. у: Літопис УПА. — т. 1. — с. 105–110, 121–126, 126–130 відповідно; див. також: У воєнному крутіжі // Ibid. — t. 2. — c. 77–81. Про стратегічні виправдання чистки поляків див.: Filar. Eksterminacja ludnosci polskiej na Wolyniu. — s. 85. Українська думка про те, що «німці можуть піти, а поляки залишаться», була відома керівництву польської Армії Крайової. Див.: Motyka Grzegorz. Od Wolynia do akcji «Wisla» // Wiez, 473 (1998). — s. 110; Armstrong. Ukrainian Nationalism. — p. 158.

309

Armia Krajowa w dokumentach, 1939–1945. — t. 2. — Wroclaw: Ossolineum, 1990. — s. 8, 202–203.

310

Armia Krajowa w dokumentach, 1939–1945. — t. 1. — s. 318; Przynaleznosc ziem wschodnich do Rzeczypospolitej Polskiej // zesz. A.9.V., ecz. 39; «Tajne», 3 серпня 1943 p. // zesz. A.9.V., ecz. 34, MSW, Archiwum Muzeum Polskiego w Londynie, dzial narodowosciowy (AMPN). Про польських лівих на Галичині див.: Siwicki Mikolaj. Dzieje konfliktow polsko-ukrainskich. — Warszawa: nakladem autora, 1992. — t. 2. — s. 231–240.

311

Становище, яке існувало до війни (лат).

312

Meldunek Nr. 89, Radiogram Nr. M.89, L.dz. 78/42, «Meldunek specjalny — Sprawa Ukrainska». Rowecki do Sikorskiego, 15 листопада 1941 p., Oddzial VI, sygn. 3.2.2.2.2, Studium Polski Podziemnej (SPPL). У версії цього повідомлення в другому томі «Armia Krajowa w dokumentach» відсутні важливі рядки на с. 142.

313

Armia Krajowa w dokumentach. — t. 2. — s. 277–278, 328–330, 337–338.

314

Siwicki. Dzieje konfliktow. — t. 2. — s. 29–230; MacQueen Michael. Notatki z Podziemia: he Polish Home Army and he National Minorities, 1939–1943: Master's hesis. — University of Michigan, 1983. — p. 56, 60ff.; orzecki Ryszard. Kontakty polsko-ukrainskie w polityce polskiego rzadu emigracyjnego i podziemia (1939–1944) // Dzieje Najnowsze, 13, 1–2 (1981). — s. 332 і далі.

315

Косик. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. — с. 325–331.

316

Під час польського перепису 1931 р. у Волинському воєводстві 396 200 осіб назвали польську своєю першою мовою, а 356 300 — вказали католицизм своєю релігією. Зменшення кількості населення під час війни було спричинене депортаціями 1939–1941 рр., вивезенням на примусові роботи до Німеччини в 1941–1943 рр., стратами за радянської та німецької влади, втратами у збройних сутичках та від хвороб.

317

Вважається, що ці етнічні чистки були відповіддю на польські акції, викликані спробами Німеччини колонізувати колишнє Люблінське воєводство, на той момент вже частину Генерал-губернаторства. Насправді ж волинські чистки були скоординованою акцією широкого масштабу, під час якої було вбито десятки тисяч поляків, тоді як у Холмі колишнього Люблінського воєводства кількість смертей лічиться сотнями.

318

Один із членів служби безпеки УПА так згадував загальні настанови під час допиту радянськими спецслужбами: «Вбивати поляків, чехів та євреїв на місці». Протокол допроса И. И. Яворского, 14 апреля 1944 г., Государственный архив Российской Федерации (ГАРФ), ф. P-9478, оп. I, д. 398.

319

Польські спогади див.: II/36, II/2110, II/1142, II/594, II/1146, II/1172, II/2353, II/2660, II/2667, II/2506, ІІ/2451, II/2451/3–8, II/2373, II/1914, II/1338/kw, II/1216, ІІ/265, II/1875, AWKW. Про вбивства в липні 1943 р. див.: II/737, II/1144, II/2099, II/2650, II/953, II/775, AWKW. Польські зведення: Poselstwo RP do MSZ w Londynie, 24 лютого 1944 p., Zespol А.9.У., ecz, 8B, AMPN. Німецькі зведення: Filar. Eksterminacja ludnosci polskiej na Wolyniu. — s. 34, 74; див. також: orzecki. Polacy i Ukraincy. — s. 262–263. Радянські зведення див.: Репресивно-каральна система в Україні 1917–1953 / Ред. Білас Іван. — К.: Либідь, 1994. — с. 383; Сергійчук. ОУН-УПА в роки війни. — с. 31, 55.

320

Протокол допроса В. Е. Ступака, 30 сентября 1944 р., ГАРФ, ф. Р-9478, оп. I, д. 398.

321

Siemaszko Ewa, Siemaszko Wladyslaw. Mordy ukrainskie na Wolyniu w czasie II wojny swiatowej // Europa nie prowincjonalna / Jasiewicz Krzysztof (red.). — Warszawa: Rytm, 1999. — s. 1047.

322

Літопис УПА. Нова серія. — т. 2. — с. 284 прим.; orzecki. Polacy і Ukraincy. — s. 238.

323

Приклади порятунку поляків українцями як на Волині, так і в Галичині: II/17, II/63t, II/1914, II/2110, II/106t, II/1286/2k, ІІ/209, II/1350/2k, II/2650, II/996, II/1216, II/1328/2к, II/737, AWKW.

324

Оцінку чисельності загонів УПА див. у: Filar Wladyslaw. «Burza» na Wolyniu. — Warszawa: Rytm, 1997. — s. 35.

325

За що бореться УПА. До зброї 1, 1 (Липень 1943) // Літопис УПА. Нова серія. — т. 1. — с. 7–8.

326

Така оцінка зроблена на основі підрахунків Гжегожа Грицюка в його статті: Straty ludnosci na Wolyniu wiatach 1941–1944 // Polska-Ukraina: rudne pytania. — t. 5. — s. 278. Досліднику, який хотів би дізнатися імена замордованих польських мирних мешканців на Волині та в Східній Галичині, слід було б розпочати з Archiwum Wschodnie, Osrodek Karta, Archiwum Glownej Komisji Badania przeciwko Narodowi Polskiemu, Stowarzyszenie Upamietnienia Polakow Pomordowanych na Wolyniu, Stowarzyszenie Upamietnienia Ofiar Zbrodni Ukrainskich Nacjonalistow та Archiwum Srodowiska Zolnierzy 27 Wolynskiej Dywizji Armii Krajowej, так само як і з архівних та опублікованих джерел, цитованих раніше і далі.

327

Spector. Holocaus of VolhynianJews. — p. 250–251.

328

Пор. реакцію польських євреїв на ліквідацію гетто в інших містах. Див.: Perechodnik Calel. Czy ja jestem morderca? — Warszawa: Karta, 1995.

329

II/2451/4, II/2451/5, II/2451/6, II/2451/7, AWKW; розповіді свідків також зібрано в: Sladami ludobojstwa na Wolyniu / Karlowicz Leon, Popek Leon (oprac.). — Lublin: Polihymnia, 1998. — s. 350–367, 379–381; та в: Swiadkowie mowia / Biskupski Stanislaw (oprac.). — Warszawa: Swiatowy Zwiazek Zolnierzy AK, 1996. — s. 45–48.

330

Motyka. ak bylo w Bieszczadach. — s. 164.

331

Про самооборону див.: II/13562/kw, II/1350/2k, II/1363, II/737, AWKW. Про польські напади на українців див.: Ільюшин. ОУН-УПА і