Історія повертається. Світ після 11 вересня і відродження Заходу - Йошка Фішер
Robert Kagan: Macht und Ohnmacht. Amerika und Europa in der neuen Weltordnung, Berlin 2003.
(обратно) 171«Новий Кантовий порядок Європи може процвітати тільки під егідою американської влади, здійснюваний згідно з правилами старого Гоббсового ладу. Завдяки могутності Америки європейці змогли повірити в те, що влада вже нічого не важить». Там само, S. 85.
(обратно) 172«Кожен комуніст має збагнути істину: „Політична влада виходить з цівки рушниці“». Mao Tse-tung: Probleme des Krieges und der Strategic, 6. November 1938, в: Worte des Vorsitzenden Mao Tse-tung, Peking 1967, S. 74.
(обратно) 173«Провідні американські політики також гадають, що глобальна безпека і ліберальний світовий порядок — так само як „постмодерний“ рай Європи — утримуватимуться в довгостроковій перспективі лише тоді, коли Сполучені Штати доведе на ділі свою могутність у небезпечному Гоббсовому світі за межами Європи. Це означає, що Сполучені Штати, хай вони й найбільше прислужилися тому, щоб Європа увійшла в цей кантіанський рай, і досі грають ключову роль в її збереженні, хоч самим їм у цей рай вступити не до снаги. Вони облягають фортечні мури, не здолаючи, втім, самотужки пройти через браму. Сполучені Штати як і раніше, незважаючи на свою величезну владу, багатство, змушені зважати на історію; їм доводиться мати справу з різними Саддамами і аятоллами, Кім Чен Ірами і Цзянами Цземінями і відступати іншим більшу частину інших переваг». Kagan: Macht und Ohnmacht, S. 88.
(обратно) 174Там само, S. 7.
(обратно) 175Robert Kagan: Of Paradise and Power. America and Europe in the New World Order, New York 2003, S. 3. У німецькому перекладі міститься такий фрагмент: «З цієї причини американці і європейці наразі дедалі стрімкіше відбігають одне від одного у ключових стратегічних питаннях: вони збігаються лише в окремих пунктах і розуміють одне одного чимраз менше» (Kagan: Macht und Ohnmacht, S. 7). Не знати чому перекладач відмовився від головної метафори Каґанового аналізу.
(обратно) 176«Однак у XVIII і на початку XIX століть великі європейські держави часто-густо ставали проти, коли їх хотіли взяти у кайдани. Два століття потому американці та європейці помінялися місцями — а відтак і перспективами. Почасти це пов'язано з тим, що за ці два століття, а надто в останні десятиліття різко змінилася вага влади. Коли Сполучені Штати були слабкими, вони керувалися стратегіями непрямого впливу, стратегіями слабкості, а тепер, що вони могутні, то тримаються як потужна держава. Коли європейські держави були сильні, вони вірили в силу і військову славу. Сьогодні вони дивляться на світ очима слабких держав». Kagan: Macht und Ohnmacht, S. i4f.
(обратно) 177Там само, S. 93 f.
(обратно) 178Carl Schmitt: Der Leviathan, Köln-Lövenich 1982, S. 34.
(обратно) 179Hermann Kienner: Hobbes — Der Rechtsphilosoph und seine Rechtsphilosophie, Einführung zu: Thomas Hobbes: Leviathan, S. XXXVII f.
(обратно) 180Kant: Zum ewigen Frieden, S. 195.
(обратно) 181«Одна з найбільших відмінностей між європейцями та американцями виражається у філософській, ба — метафізичній суперечці, де саме перебуває людство на нескінченній дорозі між законами джунглів і законами розуму. На відміну від європейців, американці не вірять у те, що ми ось-ось станемо свідками здійснення мрії Канта». Kagan: Macht und Ohnmacht, S. 107.
(обратно) 182«Як досвідчений спостерігач Європейського балансу сил Джон Квінсі Адамс рішуче відкидає будь-яку думку про те, що Сполучені Штати могли б або змушені були б уживатися з будь-якою іншою великою державою на теренах північноамериканського континенту на рівних умовах. Альтернатива цьому, як зауважив він ще 1811 року, — це, з одного боку, „сила-силенна маленьких і мізерних кланів і племен“, які повсякчас „товчуться одне з одним, намагаючись видряпати якусь скелю чи ставок для розведення риби, задля розваги і на втіху європейським панам і утискувачам“, а з іншого боку „нація, поширення якої сягає меж північноамериканського континенту і якій Бог і природа визначили стати найчисельнішим і наймогутнішим народом, які коли-небудь об'єднувались у суспільній договір“». Gaddis: Surprise, Security, S. 26.
(обратно) 183Конституція Сполучених Штатів Америки в: Die Amerikanische Revolution und die Verfassung 1754-1791, hrsg. Von Angela und Willi Paul Adams, München 1987, S. 427.
(обратно) 184«Війна з терором — це не перша наша метафорична війна. Холодна війна була метафорою міжнародного змагання, яке ніколи не переростає у збройне протистояння між Сполученими Штатами та Совєтським Союзом.
