Історія повертається. Світ після 11 вересня і відродження Заходу - Йошка Фішер

Термін, що його у своїй праці «Замкнена торгова держава» («Der geschlossene Handelstaat» (1800)) увів в ужиток Й. Г. Фіхте. Німецький мислитель розумів під «розумною державою» державу, в основі управління якою лежить її власна філософія.

«В Америці, на відміну від інших країн, принцип народовладдя втілюється в життя відкрито й плідно. Він визнається звичаями країни, проголошується в її законах, він вільно еволюціонує й безперешкодно досягає своєї мети». Алексіс де Токвіль. Про демократію в Америці. С. 60. Див. також тор. 62: «Народ володарює в світі американської політики, наче Господь Бог у Всесвіті. Він — початок і закінчення всього сутнього; все виходить від нього й усе повертається до нього».

«Вона [англо-американська цивілізація] є наслідком [...] двох зовсім різних засад, які, до речі, вельми часто перебували в протистоянні одна з одною, але які в Америці вдалося якимось робом поєднати одна з одною й навіть чудово сполучити. Йдеться про дух релігії та дух свободи». Там само стор. 50. Див. також стор. 234-35: «Основну частину англійської Америки заселили люди, які, вийшовши з-під влади папи, ні за ким не визнали права на релігійне верховенство. Тому вони принесли до Нового Світу християнство, яке найдостеменніше можна визначити як демократичне й республіканське. Від самого початку й до нинішнього часу політика й релігія жили в злагоді».

«Упродовж п'ятдесяти років жителям Сполучених Штатів без угаву твердять, що вони є єдиним релігійним, освіченим і вільним народом. Той факт, що до теперішнього часу демократичні установи успішно функціонують у них і зазнають краху в усіх інших частинах світу, породжує в них величезний сумнів. Їм навіть близька думка, що вони є зовсім особливими людьми». Там само, стор. 293.

«Республіканізмові самому, здається, властива тенденція до імперіалізму. Так само правильно й те, що імперіалізм становив загрозу для республіканської системи правління, бо зруйнував установи, з яких вийшов. Конфлікти були постійними й глибокими. [...] У книзі, де описано падіння Римської республіки, Монтеск'є сказав: „Якщо демократія завойовує народ, аби правувати ним як підкореним, то ставить на карту свою свободу, бо службовців, яких вона посилає в завойовану державу, доводиться наділяти завеликою владою“. Супротивники й прихильники європейських колоніальних імперій активно обговорювали це протиріччя. Так у своїй класичній праці „Імперіалізм“ Дж. А. Гобсон, який мав великий вплив на Леніна, написав: „Імперіалізм і народодержавство не мають нічого спільного. Вони відрізняються за духом, політикою, методами“» Jonathan Schell: Die Politik des Friedens. Macht, Gewaltlosigkeit und die Interessen der Völker, München / Wien 2004, S. 261 f.

«Другим поштовхом до заснування Нової Англії стало 1629 року створення декретом Корони компанії „Massachusetts Bay Company“. Вона сприяла еміграції пуритан поміркованої кальвіністської віри, які намагалися очистити в Англії державну церкву від католицьких „пережитків“. Під впливом кризового розвитку в Англії і кривавих релігійних воєн у Європі один із їхніх лідерів, Джон Вінтроп, поклав порятувати якнайбільше вірян, і навіть саме християнство, вимандрувавши до Америки. В дикій місцині слід було збудувати „місто на пагорбі“, освячене істинною вірою і покликане правити для решти світу за яскравий приклад дієвої громади. [...] Сформульоване Вінтропом відчуття місії пережило колоніальну епоху і донині — в релігійній і світській формі — становить один із найважливіших елементів американської ідентичності та національної самобутності». Jürgen Heideking: Geschichte der USA, Tübingen 1996, S. 10 f.

«Хай сяє місяць угорі, / Чи сонце огнелике — / Проте новий Єрусалим / Триватиме навіки». The Holy City, amerikanisches Kirchenlied; цит. за: Prestowitz: Schurkenstaat, S. 327.

«Економічні успіхи, швидкий ріст населення і рухи за відродження релігії витворили настрій, який найкраще відбився у гаслі „Manifest Destiny“ („Присуд долі“). Сам термін належить нью-йорському журналістові Джону Л. О'Саллівенові, який написав 1845 року в „Democratic Review“, що „доленосне приділення“ американців дозволяло їм поширюватися по всьому континенту, „що наказує нам Провидіння задля вільного розвитку наших збільшуваних з кожним роком мільйонів“». Heideking: Geschichte der USA, S. 146.

John Winthrop: A Model of Christian Charity, 1630, в: The Journal of John Winthrop 1630-1649, Cambridge / Mass. 1996, S. 8-10. Досі переконливе з політичного погляду уявлення Сполучених Штатів про себе як про «місто на горі» Джон Вінтроп узяв з Нагірної проповіді, що міститься у Євангелії від Матвія (5.14): «Ви світло для світу. Не може сховатися місто, що стоїть на верховині гори. І не запалюють світильника, щоб поставити його під посудину, але на свічник, і світить воно всім у домі. Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі». (Мт. 5,14-16).

Ferguson: Das verleugnete Imperium, S. 209 ff.

Niebuhr: The Irony of American History, S. 7.

«Втім, поступово утворюється прірва між неоконсерваторами, які насправді є радикалами, і традиційними консерваторами. Низькі податки, м'яка влада, до біса ООН, все чудово — але ж хіба ця маячня змінить світ і демократизує Близький Схід?» Tony Judt: Die Neokons sind leise geworden. Interview,