Клянусь, я твій - Поліна Ендрі

- Знаєш, я бачив таке гарне намисто і сережки до цієї каблучки... - говорю я, знову переводячи тему, бо бачу, як Кім схвилювалася. - Мені здається, вони ідеально тобі підійдуть. Потрібно буде повернутися до того ювелірного і купити тобі їх.

- О Боже, - не витримує Кім. - Вони ж коштують цілий маєток!

- Досить, Кім, - м'яко обрубую я. - Я довгі роки працював не для того, щоб зараз чути твої відмови. А найіронічніше знаєш що?

Вона навіть на секунду приховує подих, запитуючи:

– Що?

Я посміхаюся:

- Іноді мені все це здавалося таким безглуздим. Усі ці роки і кропітка праця. Тепер виявилось, ні, не безглуздо. Моя кохана жінка незабаром стане моєю дружиною. І за неповних вісім місяців у нас народиться дочка... Або син. Чи це не щастя?