Клянусь, я твій - Поліна Ендрі
Я відчуваю приглушений спокій, коли кладу долоню на ручку, моє серцебиття не змінюється, коли я натискаю на неї, але коли я штовхаю двері всередину, моє дихання завмирає і легені заливаються сумішшю захоплення та ніжності, жагою пристрасті та неприборканим, неприкритим, непереборним бажанням.
Місячне проміння, прокрадаючись крізь незаслонену шторку, тягнеться по стінах, крадеться по стелі, по дорозі розтинаючи її навпіл. Він тягнеться далі, застрибуючи на протилежну стіну, ніби ножем, розсікаючи кімнату, і опускається на зім'яте ліжко, і від того - від цієї напівтемряви, слабких півтонів, півтіні - все здається якимось іншим, фантасмагоричним - як заворожлива антиреальність. У мене зводить дихання і шалено стукає серце. Кімберлі лежить у ліжку, як прекрасна недосяжна мрія зі снів, її волосся м'яко розсипане по подушці, оголене плече манливо виглядає з-під ковдри, вона спить. І я міг би милуватися так нею цілу ніч, якби не дике бажання доторкнутися до неї.
- Кейн... - тихо шелестить Кімберлі. Вона слабо розплющує очі, коли я ніжно гладжу її щоку, височіючи над ліжком. - Ти випив?
- Трохи, - шепочу я. - Я зараз піду на диван. Зараз, хвилину, дай мені ще одну хвилину, я піду...
- Не треба нікуди йти, - Кімберлі відсувається далі, трохи підвівшись до спинки, голос її вже більш бадьорий, ніж сонний. - Лягай поруч.
Я дивлюся на її відкрите обличчя, переводжу погляд на порожнє місце у ліжку та ковтаю. Це запрошення чи як? На губах Кім покоїться легка посмішка, її долоня легенько постукує по ліжку, запрошуючи. Глибокий вдих наповнює легені повітрям і трохи протвережує свідомість. Повільно сідаю на ліжко і дотягуюсь до її руки, накриваючи її.
- Кім, - її сірі очі дивляться на мене, коли я обережно підношу її долоню до губ і цілую. - Я так не хочу, щоб ти кудись виїжджала. Але навіть якщо ти це зробиш, знай, що де б ти не була, я вирушу за тобою... - А я ж і справді не можу перестати думати про це. - Ти навіть не уявляєш, наскільки я тебе кохаю...
Моє обличчя вже так близько, я нахиляюся і цілую її, відчуваючи, як по тілу проходить повільний струм-полум'я, що спалахує. Поцілунок виходить м'яким і дуже ніжним і майже несподіваним. Несподіваним, бо я й сам не очікував. Я повільно відсторонююся і дивлюся їй у вічі. Вони світяться загадковим блиском, захопленням і ще чимось, і я вже не можу тримати себе в руках, пам'ятаю тільки, як знову цілую її, нападаючи на губи, як дикий, неприборканий звір.
Кімберлі відкидає ковдру і піднімається на колінах, плутаючи пальчики в моєму волоссі. Я обхоплюю долонями її талію, зі свистом втягую повітря і відчуваю під пальцями гладкий шовк. В одній з вирваних митей я дивлюся вниз, бачачи її спокусливу нічну сорочку, яка ще більше зводить мене з розуму, але Кімберлі вже тягне моє обличчя до себе і я миттєво забуваю, пропадаючи в її абсолютно тендітній і привабливій ніжності.
Вона така гарна. Ці вабливі вигини тіла, ідеально окреслені груди, я божеволію від того, що все це тільки для мене. Як чортів покидьок, сучий син, що незаслужено отримав найрідкісніший діамант світу. Тому що коли вона видихає ласкаве "Кейн" мені у вухо, я відчуваю себе останнім покидьком на цій землі, який незаслужено витяг найщасливіший лотерейний квиток. І я буду повним ідіотом, якщо втрачу його.
Моя куртка відкидається назад, Кімберлі нетерпляче стягує її з мене, я стягую з себе футболку і накриваю її собою, цілуючи з дикою, неприборканою, нелюдською пристрастю.
Її руки плавно водять по моїй спині, м'яко дряпають нігтями мої лопатки та плечі, і я прикриваю очі від насолоди. Я цілую її ще міцніше, мої пальці зариваються в її густе світле волосся, розкидане по подушці так красиво, що я міг би милуватися ним всю ніч, якби у своєму арсеналі вона не мала зброї більш руйнівної.
Кімберлі. Моя прекрасна Кімберлі. Ти розчавила моє серце, роздовбала його вщент і кинула його собі під ноги. Я хочу на повну силу легень вдихати твій п'янкий, запаморочливий запах, який так сильно зводить мене з розуму. Ти навіть не уявляєш, яку владу маєш наді мною. Як невиліковно одержимий привид, який пристрасно дорожить тобою, повір, більше, ніж будь-ким у всіх існуючих Всесвітах, тому, любов моя, пробач йому, — але він тебе більше нікуди не відпустить. Він затягне тебе на саме дно своєї моторошної душі, бо тільки ти зможеш приручити його. Тільки ти зможеш його врятувати, ти знову і знову бачитимеш у ньому скалічену досконалість, завжди твого дивного і нестримного Кейна Тернера, який любить тебе більше, ніж будь-що у цьому ублюдському світі.
Я не відпущу тебе, Кімберлі Вільямс, навіть якщо в небі згаснуть усі зірки і висохне весь світовий океан.
