Коли твоє немовля — некромант! - Хелена Хайд
До речі, спостерігаючи за тим, як їсть тато, малюк задався наполегливою метою: будь-що засунути руки в його тарілку, щоб схопити їжу своїми маленькими пальчиками і, заради інтересу, потягнути це в рот — що він зараз робив практично з всім, до чого дотягувався.
— Е, ні, зайчику, тобі ще ой як рано до прикорму! — суворо заявила я, перетягуючи сина на себе, щоб Арк міг нормально поїсти. На відміну від чоловіка, я краще призвичаїлася до того, щоб їсти (а ще готувати, мити посуд або ставити прання) з сином під пахвою.
Коли чоловік пішов на роботу, я вирішила спробувати пограти в Шерлока, хоч н Бенедикта Камбербетча і була схожа мало. Але з чим чорт не жартує, раптом поталанить?
Спочатку я знайшла стос старих газет, що лежали в будинку. Як виявилося, номери, в яких йшлося про вбивства за останні кілька місяців, Аркадій зберіг. А це вже хоч трохи, та полегшувало мені роботу.
Додавши до них найсвіжішу газету (ту, в якій писали про вбивство Валі), я вирішила спочатку почитати коротку біографічну довідку про жертв. І коли взялася за інший номер (де писали про смерть Астрід), то виявила одну цікаву деталь: обидві дівчини були родом з одного адміністративного району.
Збіг? Або ж…
З азартом схопивши наступну газету, я прочитала інформацію про вбиту, і хто б міг подумати — вона приїхала до столиці з того ж району!
Але ж не може бути такого, щоб усі вбиті були з нього? Це напевно помітив би навіть найледачіший.
А що як?..
Цікава деталь. У тих газетах, що були на руках, писали про кілька жертв. І якщо переглянути дати, складалася цікава картина: маніяк вибирав своїми цілями по три дівчини з одного округу — двох повій та одну покоївку. Після чого брався за приїжджих із наступного.
Згоряючи від нетерпіння, я попросила Діну посидіти з Клавіком і, погодувавши синочка, помчала до архіву, де запросила газетні підшивки, в яких буквально потонула. Але результат того вартував!
Так і є, це не було збігом. Кожні три жертви були родом з одних місць, і у суворому співвідношенні «дві блудниці на одну незайманку».
Отже, або це якийсь убивця провінціалок, який вирішив «мочити тих, що понаїхали», або вбивцям чомусь важлива кров кожного з адміністративних регіонів. Діставши з сумки блокнот із надрукованою на форзаці мапою королівства, я відмітила ті округи, з яких вже було зібрано кривава жнива. І взагалі-то не сильно зарядилася оптимізмом, тому що залишалося цілих три округи, вихідки яких все ще не стали жертвами. Отже, як мінімум, ще дев'ять дівчат розлучаться з життям. Та й то за умови, що ці психопати не захочуть піти по другому колу.
Проте це вже було щось. Як мінімум можна пустити чутки через колег Емми, щоб повії і незаймані дівчата, які приїхали з тих округів, були втричі насторожі.
Але найголовніше при цьому залишалося на Еммі: пошук заповітних свідків, які могли вказати якщо не на одного з убивць, то хоча б на їхнього спільника.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
