Коли вибір лише один - Єва Басіста

- Відповідай хвойдо! - крикнув я.

- Не кричи на неї, - втрутився Владислав.

- А ти взагалі мовчи! Тебе ніхто не питає!

- Вона вагітна не можна з нею так грубо розмовляти.

- А чого мені хвилюватися? Дитина не моя! А Зоя знає про твої посиденьки? Може їй розповісти? Хай дізнається за кого насправді виходить заміж.

- Навіть не смій цього робити, - прохрипів він.

- А чому?

- Бо Зоя вагітна.

Шок! Тільки я став надіятися, що заберу свою кохану дівчину з обіймів цього чудовиська, то він встиг прив'язати її до себе. Сволота!

Я не витримав та кинувся на Влада. Добряче зацідив йому під права око чи ліве. Це точно не пам'ятаю, бо все сталося дуже швидко.

Бо далі пішов крик Лариси, а потім до кабінету зайшла Мирося, яка офігіла від побаченого. Вона стояла зі стаканчиком чаю в руках та навіть не знала, що сказати.

- Я тебе ненавиджу, ти зіпсував мені життя,- шипів я до Владислава, а потім перевів важкий погляд на Ларису та додав. - Сьогодні я подаю на розлучення. Хай твій Владик дитину бавить.

Після цього розвернуся та пішов геть. Мене душила неймовірна злість. Мозок чітко розумів, що це кінець усьому. Але чому мені так не щастить? Чому фортуна в черговий раз повернулася до мене спиною? Не знаю, але принаймні, я не буду виховувати чужу дитину та все життя жити у брехні.