Щастя за мільйон - Ангеліна Кріхелі

Стас кивнув, не відриваючись дивлячись на Льошу.

- По-перше, я тобі казав, що Настя у лікарні у гіпсі. На відео жодних переломів немає. По-друге, вона підозріло бадьора і задоволена. Ти ж не перший рік цю стерву знаєш. По-третє, ось зовсім не ревную... просто цікаво, чому їй ти віриш більше, ніж коханій дівчині? - Олексій красномовно помовчав, даючи товаришеві усвідомити, що сталося. - Тепер поговоримо про те, що раніше ми з тобою не знали, - тут він і сам засмучено насупився. - Виявляється, Катя сама може тобі мільйон вручити...

- Як це? - підвівся Стас. - Що ти несеш?

- Інформацію, друже мій. Несу твоїй запаленій свідомості інформацію до роздумів. А тепер і алгоритм подальших дій. Приведи себе в порядок і мчи вибачатися, якщо вона тобі справді дорога хоч трохи.

- Я не зрозумів. Звідки у Каті гроші? Навіщо вона ламала комедію з боргом для операції? І якого хріну мовчала, коли батьки її виставили фактично за двері?

- На два перші запитання відповідь проста: спадок, про який дізналася після смерті бабусі. А на останній... - тут уже Льоша не витримав - стало прикро за сестру: - А якого хріну ти дав їм виставити її з дому і промовчав?

Стас винувато опустив голову. У голові панував безлад.

- Підіймай свою дупу і починай все спочатку, - сердито повторив Самсонов, встаючи з-за столу. - Бо якщо не заради неї, то я взагалі не знаю, заради якої жінки тобі варто постаратися все виправити.

Стас не відповів, прямуючи до дверей, гарячково підшукуючи слова на своє виправдання.

- Цигарки залиш, - кинув йому вслід Олексій, задумливо дивлячись в улюблене панорамне вікно.

- Відео мені повне скинь, - у тон йому відповів Стас, слухняно витягаючи з кишені пачку і лишаючи її на краю столу.

Поспішаючи прямував до машини, краєм ока помітив Таксиста, який радісно говорив про щось Андрію. Машинально привітався і проскочив повз. Йому потрібно багато встигнути ще. Квітковий магазин, ювелірний салон, букініст... - все, що вона любить найбільше і що він зумів запам'ятати.

Шини зойкнули і машина зірвалася з місця.

- Чого це він? - Здивовано запитав Таксист, проводжаючи авто поглядом.

- Та Бог його знає, - знизав плечима Андрій. - Як у них розлад трапився, так і ходить сам не свій...

- Ясно, - водій задумливо постукав пальцями по турнікету. - Ну, і я поїду. На мене пасажири мої чекають. А ти, як подумаєш, дзвони. Ну, бувай! - поспіхом попрощався і попрямував до паркування.

Андрій розгублено покрутив у руках телефон. Треба Любаші зателефонувати, обговорити з нею.

Катя після дивного дзвінка Стаса вперше за довгий час дала волю сльозам, вмостившись у альтанці в саду.

- Ну як так, бабусю? Хоч би характер у мене інший, щоб посуд побити, чи що... Душу відвести. А так, і плакати не особливо виходить. Що ти мовчиш? Пішла від мене? Кинула одну! Як ти могла? Ну сказала б, чи що оперувати безглуздо! Жили б далі разом, як раніше... Скільки Бог відміряв, стільки й жили б... — сердито схлипнула носом, дивлячись на улюблений бабусин, останнім часом запущений квітник. - Навіщо мені всі ці спадщини незрозумілі без тебе?

Відповіді, зрозуміло, не було. Тим більше, що прониклива бабуся вже залишила відповіді на її можливі запитання у своєму передсмертному листі.

Твоє завдання – допомагати іншим. Катя наче почула рідний м'який голос. Нехай і десь у своїй свідомості. Але від цього стало світлішим на серці, біль зійшов, як вода від берега відхлинула. Може, й буде потім цунамі. Але зараз стало легше, вільніше дихати. Кожен по-своєму з горем бореться.

Піднявшись з лави, витерла сльози і зібралася вмитися, коли почула знайомий звук старої машинки Таксиста. Може, щось трапилося? Поспішила назустріч. Наче й спокійно на душі, а раптом лихо безшумно підкралося, не даючи жодних знаків свого наближення?

Веселий водій, крекчучи, вибрався з авто. Слідом з'явилася вихраста голова Лева і усміхнене, трохи збентежене обличчя Єгора.

- Ось так сюрприз! - сплеснула вона руками, звертаючись більше до бабусі, ніж до гостей.

Вона завжди вчила, що кожен гість – частина Бога і неодмінно несе в дім добрість чи урок.

Прибулі радісно метушилися біля багажника, витягуючи звідти торт та інші гостинці.

- Правильні гості, - пробасив Таксист, підходячи до хвіртки, - двері відчиняють ногою. Бо руки зайняті.

Катя тепло посміхнулася, щиро обіймаючи всіх. Перед Єгором на секунду зніяковіла, але він сам подався вперед і міцно, але дбайливо стиснув дівчину в обіймах. І знову їй дивно здалося, що все вірно, так і треба.

Катерина раптом подумала, що подібні витрати навряд чи зараз по кишені родині Левеня. Вибравши момент, коли водій потяг хлопчика вмиватися з дороги, легко торкнулася Єгора за рукав, ненав'язливо відводячи на кухню.

Чоловік здивовано глянув на збентежену господиню. Усміхнувся, згладжуючи мовчання.

- Єгоре, ви тільки не ображайтеся. Але я тільки зараз подумала, що можливо... Раптом вам потрібна допомога, щоб віддати борги і?.. - вона з надією глянула на нього, чекаючи, що він зрозуміє сам і полегшить завдання.

- Не крутись! Мий добре! - почувся басовитий голос Таксиста з ванної, молоді посміхнулися, представляючи події, що відбуваються там зараз.