Бездоганна наречена, або Страшний сон проректора - Ольга Обська

У призначений час до входу в гуртожиток під'їхав екіпаж. Певна річ, батько найняв найрозкішніший, який тільки існує у природі. Величезний шестимісний лакований салон, зсередини драпірований оксамитом та четверо білих коней! Тереса ще ніколи такого не бачила. Втім, її влаштовувало, що прибуття до нареченого буде гучним і помпезним — нехай запам'ятає цей день.

Дорога пройшла спокійно. Батько безперестанку розповідав сімейні новини. Коли екіпаж підкотив до розкішного столичного маєтку, Тереса мала чудовий настрій — до бою готова.

Їх зустрів лакей. Привітний і кмітливий. Тереса з батьком вирушили за ним до портика, що підтримувався колонами з дивакуватою ліпниною. Коли Тереса заходила до особняка, бічним зором помітила, що до входу під'їжджає мобіль. Прибув ще один гість? Ця думка швидко вилетіла з голови, бо треба було зосередитись на справах насущних.

— Дьєр Джозеф чекає на вас у вітальні, — церемонно промовив лакей і повів шикарними коридорами до потрібних дверей.

Тереса крутила головою, вивчаючи полотна, якими були прикрашені стіни. Ціла картинна галерея.

Лакей відчинив двері вітальні і одразу ж зник, а назустріч Тересі та батькові піднявся з крісла високий в міру привабливий чоловік із фігурною борідкою. Він усміхнувся лисячою усмішкою. Він і загалом був схожий на лиса. Тільки не рудого, а чорнобурого.

— Радий вас бачити, дьєре Патрицію.

Чоловік підійшов до них, підхопив руку Тереси і галантно торкнувся губами тильного боку долоні.

— Щасливий знайомству, лерро Тересо.

Точно лис. Тереса розгублено кліпала, не розуміючи, що цей чорнобурий робить у маєтку Джозефа і як їй на нього реагувати. Допоміг батько.

— Дозволь представити, моя дівчинко, дьєр Джозеф Гоцький, твій наречений.