Бездоганна наречена, або Страшний сон проректора - Ольга Обська

Вміст змінив колір і відразу почав булькати і пінитися. І навіть іскри з горловини посипалися. Джозеф не знав, добре це чи погано, але виглядало ефектно.

— Хм… — знову багатозначно хмикнув Ємський. — Я ще ніколи не стикався з таким пристрітом. Але одне скажу точно, він не пов'язаний з амурними справами.

— Як не пов'язаний? — здивувався Джозеф.

— Ніяк. Пристріт націлений на твою кар'єру. Якщо не зняти, будуть неприємності на роботі.

— На роботі? — Джозеф дивувався дедалі більше. Навіть якесь невдоволення проскочило. Нова інформація не хотіла вкладатися в голові. — Але ж ти казав, що дев'яносто дев'ять відсотків усіх пристрітів пов'язані з амурними справами. Хіба не так?

— Так-то воно так, — погодився Остен. — Але раз на рік і граблі стріляють.

— Про граблі це теж профдеформація? — Джозеф потер підборіддя, намагаючись зрозуміти сленг проклятійника.

— Ні, так казав мій учитель Антоніо Антонетті. Мудрий був чоловік. Він на граблі тричі не наступав, — шанобливо видав Остен і повернувся до насущної теми: — Згадуй, кого ти обійшов, коли посаду проректора обійняв.

— Крім мене, наскільки я знаю, ще троє кандидатів подавалися, — задумливо промовив Джозеф, — але стривай, до чого тут моя посада? Коли пристріт визрів і я втратив свідомість, у мене було видіння. І зовсім не про роботу, а, так би мовити, амурне.

— А чому ти вирішив, що видіння було навіяне пристрітом? Визрівання мітки викликає біль і непритомність —  на цьому все. А ти просто побачив те, що в тебе в підсвідомості.

— Не може такого бути! — обурився Джозеф.

Ємський зняв свій нічний ковпак і накрив ним ємність, в якій продовжував бурлити вміст.

— Ніщо так не лякає, як власні таємні бажання, — посміхнувся він. — І це теж слова мого мудрого вчителя Антоніо Антонетті.