Непокірний трофей - Олена Гуйда

Йому вдалося ступити лише три кроки, до того моменту, як вартові повалили його на підлогу.

- Шльондрі не правити державою! – його різкий хрипкий вигук пронісся по залу. – Король Тобіас прийде в Орлей! І ви всі здохнете!

Удар і голос стих. Але відбився в моїй свідомості, змушуючи кров закипіти в венах.

 - Прошу доставити його до палацу живим, - я звернулася до Кнута, а потім попрямувала в бік виходу, але на мить зупинилася.  - Якщо серед присутніх тут є ті, хто поділяють погляди цього воїна, то прошу покинути ці землі прямо зараз.  Вас не чіпатимуть.  Тому що якщо ваш задум буде розкритий, то вас будуть судити по всій строгості законів Елехорії.

 - Якщо ви бажаєте правити, то вам слід і рішення приймати більш... жорсткі, - стиха порадив Кнут.  - Хай там як, вам не приборкати тих, хто бажає вашої смерті.  Не зараз, але подумайте над цим.  Одними пряниками вірності не одержати.

 Я коротко кивнула, приймаючи справедливість його слів.  Але поки навряд чи у мене вийшло б прислухатися до його порад.