Непокірний трофей - Олена Гуйда

- Твій батько мене вбив! - знизавши плечима, відповів Торем, через кілька довгих ударів серця. І, помітивши абсолютне нерозуміння в очах принцеси, пояснив: - Переговори не склалися з самого початку. Те, що повинно було стати першим кроком до миру і союзу, перетворилося на побоїще. Ми прийшли беззбройні, як і велить закон.

- Тобіас говорив, - голос у якийсь момент зірвався, - що в одного з охоронців була зброя і саме він спробував на нього напасти...

- Я можу ручатися, що зброї не було ні у кого з моїх людей. - різко відкинув будь-які сумніви Торем. - Ти встигла переконатися, що мої люди не ослухаються мене. Принаймні, поки вони впевнені в моїй силі і тверезому розумі. - хмикнув Торем. - Зустріч відбулася біля озера Кейклтор недалеко від берега моря. Місцевість гарна для переговорів і битв - відкрита і сховатися засідці ніде. Тому ми й не подумали, що все може повернутися. Ми сподівалися на те, що вдасться домовитися, що наша зброя послужить Елехорії, а мої воїни знайдуть прилисток тут. Але... - Торем важко перевів подих, згадуючи минулі події, і, переживаючи їх знову і знову. - Твій батько з самого початку був налаштований вороже. У кожному моєму слові він шукав підступ. Здавалося, він прибув тільки для того, щоб вказати мені місце, а не для мирного союзу. І навіть тоді я зміг його переконати. Майже... Ми вже навіть обумовили місце, де ми змогли б пристати до берега і розбити табір. Берег річки, по інший бік від Ореля. - принцеса кивнула, немов це підтверджувало її припущення. - Але в якийсь момент сталася сутичка і, за мить, Ерік вже лежав з пробитими грудьми. Після твій батько оголив меч. Зауваж, зброї при ньому не повинно було бути.

- Батько чекав твоєї появи. - з якоюсь гіркотою зауважила Адріана. - Ти ж став легендою в нашій місцевості. Вигнанець, який хоче завоювати весь материк. Владний, жорстокий вбивця ...

- Ти прожила зі мною під одним дахом кілька тижнів. Чи бачила ти, щоб я проливав кров невинних?

- Складно щось побачити, перебуваючи під замком. Складно оцінити людину, про яку знаєш лише чутки. І все, що я бачу зараз сильно відрізняється від того, що я чула раніше. Так хто ти, Вигнанець? Навіщо я тобі?

Торем кинув на дівчину швидкий погляд і знову відвернувся. Просте питання. І така непроста на нього відповідь. Хто він? Вигнанець і сам не знав, хто він насправді. На що перетворюється, або вже перетворився. А навіщо йому Адріана? Звичайно ж, з політичної точки зору все просто і логічно. Але було ще щось, про що він не скаже нікому.

- Деколи всього життя не вистачить, щоб пізнати тих, хто живуть з нами пліч-о-пліч і ділять з нами хліб. – зронив Торем, і відзначив, як здригнулася від цих слів принцеса. - Я - людина, якій довірили свої життя і долі інші люди. І я не можу їх підвести. Вони залишили вдома, слідуючи за мною. Я зобов'язаний зробити все, щоб вони ні в чому не знали потреби. Ти мені можеш допомогти в цьому, принцеса. А я допоможу тобі. Адже ти бажаєш помститися своєму братові за той біль, що він заподіяв тобі?

- Ні. - вона мотнула головою - Помста доля слабких. Я бажаю, щоб в моїй Елехорії був мудрий правитель, який понад усе ставить благополуччя свого народу.

 - Гадаеш, що твій брат такий правитель, якого заслуговує твоє королівство?  - піднявши брову, запитав Вигнанець.

 - Впевнена в зворотному, - відповіла вона згодом.  - І боги бачать черству гнилу душу ... Я вважаю, що саме тому у нього до сьогодні немає спадкоємця.  А це неминуче веде до бунтів і повстань.  Якщо з'явиться хтось, хто буде мати право на трон і правити буде ... справедливіше, то народ сам прокладе йому шлях до трону.

 Торем мовчав.  Чекав, коли вона скаже те, що він раніше пропонував їй.  Або не скаже?  Вона знову стиснула поділ сукні в руках, але швидко розтиснула пальці і навіть розправила утворені складки.

 - Я погоджуся стати твоєю дружиною, - видихнула вона, а після підняла підборіддя і додала.  - Але якщо боги дозволять нам сісти на трон Елехорії, то ти не усунеш мене від керівництва державою.  Я хочу служити своєму народові, як мої предки.  Хочу повернути королівству мир, достаток і процвітання!