Непокірний трофей - Олена Гуйда

- Замовкни! - Тобіас гаркнув, відставляючи келих.

- Я не дам своєї згоди!

- Вона і не потрібна, - Тобіас різко обірвав мене. – До того ж батько був би радий такому союзу. Про багатства Шерлінкора складають легенди, сестро. А скарбниця Лертанії порожня... В будь-якому випадку, я вже підписав всі необхідні папери. Залишилася лише невелика формальність.

У цей момент тканина намету підвелася і перед нами з’явилась щупла суха баба. Шкіра зморщилась й була більше схожа на пергаментний папір. Темно синій балахон висів на ній мішком. Згорблена, вона ледве волочила ноги, стискаючи в кістлявих руках дерев'яний посох з синім каменем на верхівці.

- Кірія Елінора, доброго дня! Радий познайомити вас з моєю сестрою принцесою Елехорії Адріаною.

Стара перевела чіпкий погляд на мене. І у мене подих перехопило. Її очі ніби випромінювали світло. Відьма! І вона ніби в душу дивилася...

Тим часом баба мовчки наблизилася до мене, а слідом виставила перед собою палицю і обвела наконечником навколо мене. Повіяло холодом, а всередині ніби все перевернулося і зав'язалося вузлом.

- Ваша принцеса не чиста! – вона гнівно відсторонилася і гидливо скривилася.

Якогось демона?!

- Що?! – вся кров прилила до щік. - Це брехня!

- Магія ніколи не бреше! – прошипіла стара.

- Я вам вірю, кірія Елінора, - Тобіас кивнув, а потім різко наблизився до мене. В його очах палав гнів і ненависть...? – Я так і знав. Значить, він оголосив про заручини не просто так! І ти ділила ліжко з вбивцею! З тим, хто вторгся в наші землі, хто позбавив життя нашого батька... Брудна повія!

- Це не правда! Відьма бреше! Та послухай же мене!

- Тридцять ударів батогами, - Тобіас заговорив крізь зуби і відвернувся. – Ціна твоєї зради. За все треба платити, сестро! За все!