Коли твоє немовля — некромант! - Хелена Хайд
І побачила Аркадія, який повільно підіймався на ноги. Очі його при цьому світилися яскраво-зеленим, а над головою мертвим полум'ям сяяв вінок із чистого замогильно-синього полум’я!
— Що за… — тільки й зумів видихнути Кобальт, дивлячись на те, як Арк повільно витяг ножа зі свого серця і спрямував закривавлений клинок прямо на нього. Ще хвилина, і на вістрі сконцентрувалися яскраві промені від бойового заклинання, яке блискавично полетіло в архімага, який просто дивом встиг виставити перед собою бар'єр!
Тим часом Арк, не втрачаючи даремно жодної секунди, продовжив атакувати! Щоразу випускаючи в супротивника зелені спалахи бойових заклинань… поки захист з тріском не розлетівся, наче розбите скло, і наступна стрімка магічна блискавка не вразила архімага!
Заціпенівши, я нерухомо стояла на місці і тремтіла. Кобальт тим часом... почав повільно підніматися із зеленими очима, що світилися, і блискавками бойової магії, які іскрилися на кінчиках його пальців! Причому практично синхронно з Люцієм!
Прокляття, це що ж виходить... Опинившись поза дією розроблених татком амулетів, Клавік скористався тим, що матусі поряд не було, і вирішив влаштувати вечірку? Та не просту, а викотивши з кущів ось настільки епічний рояль для акомпанементу? І спочатку підняв татка у вигляді ліча, а потім і цим двом перепало магічних хвиль, які буквально витали у повітрі, піднімаючи у вигляді зомбі все, що тільки встигало померти? І якщо так…
То сили тепер не просто не рівні. Кобальт — архімаг, і нехай навіть у вигляді зомбі з половиною мозку, все одно залишається небезпечним. Тепер же, коли має «підмогу», як?..
Однак поки я в паніці думала над відповіддю, та сама прийшла до мене! Прийшла у вигляді величезного дракона, що світився зеленим скелетом, який злетів у небеса, підкоряючись кожному жесту стиснутої в кулак руки Аркадія! Швидким поривом налетівши на Кобальта, він зімкнув на ньому свої зуби і смикнув головою, скинув архіліча з вежі. Загарчавши, зомбі-Люцій спробував атакувати найвищу нежить, та тільки не вистояв проти нього і п'яти секунд, вирушивши в політ слідом за своїм напарником. Тим часом Діма навіть крикнути не встиг – помаху кістяного хвоста дракона виявилося достатньо, щоб скинути і його з вежі вниз.
У паніці підбігши до краю майданчика, я подивилася вниз, щоб побачити фінал падіння цього прекрасного тріо... і зрозуміла, чому ж варта і придворні маги не зреагували на літаючого над столицею зомбі-дракона. Просто вони були надто... зайняті. Зайняті кліпом Майкла Джексона Thriller, який зараз творився на міських вулицях!
— Якого хріна... — прокряхтіла я, відчуваючи щире бажання побитися головою об підлогу.
Кілька хвилин я шоковано витріщалася на те, що відбувається.
А потім зрозуміла три речі.
Перша — блискучий серпанок, випущений архімагом зі скриньки, більше не стримувався його чарами і розлетівся на всі боки.
Друга — я більше не зобов'язана воскрешати Люція Аргендела.
І третя…
Глибоко вдихнувши, я порахувала до десяти, розвернулась і на ногах, що не гнулися, попрямувала до жертовного вівтаря, біля якого нерухомою скелею стояв мій піднятий у вигляді королівського ліча чоловік.
От тільки… нехай одне воскресіння у мене все ще залишалося, але як мені його активувати? А якщо не вийде? Якщо не зможу? Якщо це взагалі не спрацює на лічі? Тоді він…
— Будь ласка, повернися до мене, — пролунав мій тихий шепіт разом із сльозами, що потекли по щоках, коли я торкнулася долонею його неживого обличчя. — Ти потрібний мені, Арку. Я кохаю тебе, — ледь чутно промовила я, ніжно торкаючись його губ у відчайдушному поцілунку.
Любі читачі! Завтра буде опубліковано епілог, і у вас буде три дні, щоб дочитати його, а потім книжка стане платною.
Проте навіть якщо ви прочитаєте її безкоштовно, я буду дуже вдячна вам за вашу покупку! Цим ви підтримаєте мою творчість фінансово та дозволите приділяти більше часу, сил та ресурсів на те, аби радувати та розважати вас новими книжками! Люблю вас, і ДЯКУЮ!))
