Корона мертвого короля. Смерть знає забагато таємниць - Джулай Саммер

- То академія була тут не завжди?

- Ага, раніше темні займали літній маєток в передмісті Ардгольду. Та зрештою, місця там було малувато, тож коли додали ще два факультети — вирішили переїхати. Це було щось! Багатенькі дітки обрали Темні Мистецтва через можливість підтримувати столичне життя, а в результаті опинилися тут — у чорта на рогах.

Доки Лекса те мені розповідала, то встигла обійти кімнату і вмоститися прямо на письмовому столі. Це не залишало надій поскоріше здихатися візитерки.

- Ти давно тут навчаєшся?

- Три роки. Але наступного року думаю міняти спеціалізацію, тож планую ще трохи затриматися.

- А де ти зараз?

- Я стихійниця.

- Бойовий та захисний факультет?

- Ага.

- Ніби престижно. В Піднебесній так точно.

- Тут теж, але мені не дуже цікаво. Я хочу поглиблено вивчати історію та артефакторику, а у нас їх лише три години на тиждень. Зате все тіло в синцях, - вона страждально звела очі до стелі. - А ти вже знаєш свій напрямок?

- Ще ні. Я чула це буде вирішувати якась спеціальна комісія, та гадки не маю чого чекати.

- Це не боляче, - Лекс легковажно махнула рукою та зіскочила зі столу. - Чекай вісника і скоро все буде ясно. А я побігла, в мене через пів години тренування. Заходь ввечері, відсвяткуємо!

Неочікувано нова знайома обійняла мене за плечі на прощання та вибігла за двері. Треба визнати, поведінка Лекси добряче мене дивувала, бо складалося враження ніби ми з нею давно знайомі. З одного боку її легка манера спілкування мені подобалась, з іншого — була чимось незнайомим, а тому насторожувала.