Корона мертвого короля. Смерть знає забагато таємниць - Джулай Саммер
Аудієнція у ректора закінчилась на диво швидко. Та і розмова була досить легкою. Так, трохи здивувало, що пан Саттер цікавився моєю родиною. І з усього виходило, що він був знайомий з Сієною.
Що ж, тут ніяких проблем виникнути не мало. Всі представниці роду Вальдес надзвичайно схожі. Та й сама Сієна не дожила до віку Еріки, хто зна як би вона зараз виглядала. А як людину я її знати не могла. Хіба дивно, що моє вельмишановане на Арку сімейство вирішило залишити таку неприємність в минулому? Ні. Аристократи володіють здатністю абсолютно забувати скандальні факти з власної біографії.
Більше здивували останні питання ректора. Лекса попереджала, що Саттер досить екстравагантна особистість. А ще, що він має власне бачення педагогічного процесу.
Так, Лекса. Нова знайома вчора не забула про своє запрошення. Тому коли я не прийшла, сама заявилася до мене і безцеремонно заштовхала в свою кімнату. Дивно та попри досить яскраву зовнішність, особистий простір сусідки виглядав напрочуд стримано, ба навіть аскетично.
Після чаю з печивом ми ще трохи посиділи і попліткували. Дивно було, адже це вперше хтось сприймав мене як звичайну дівчину, може навіть подругу. Тож зранку, коли прийшло сповіщення про аудієнцію у ректора, я першим ділом пішла до Лекси, аби дізнатися чого чекати.
Випадок з магічним випробуванням і пошуком злополучної будівлі був ще дуже свіжим в пам'яті. Не хотілося знову попасти в таку ж безглузду ситуацію.
Дякувати богам, сусідка погодилась допомогти. Розповіла про ректора і мало не за руку відвела до його приймальні. Оскільки зранку у неї мався бути якийсь практикум, ми домовилися зустрітися за обідом.
