Прокляття Зміїного Яру - Герцог Фламберг

"Це і є серце зла", - сказала Олеся, і її голос звучав твердо і рішуче. "Нам потрібно знищити його".

Вона дістала амулет захисту і направила його на камінь. Амулет засяяв яскравим світлом, наче маленьке сонце, і з нього вийшов потужний промінь енергії, який вдарив в чорний камінь. Камінь затремтів, і на його поверхні почали з'являтися тріщини.

Раптом зала наповнилася темрявою, наче хтось вимкнув сонце. Смолоскип в руці Олесі ледь тлів, його полум'я тремтіло і хиталося, відкидаючи химерні тіні на стіни. З тіней, наче з нічних кошмарів, почали з'являтися жахливі істоти. Вони були подібні на людей, але їхні тіла були викривлені і спотворені, їхні кінцівки були довгими і тонкими, наче гілки дерев, а голови — великими і незграбними, з порожніми очницями, в яких горів червоний вогонь.

"Це слуги зла", - сказала Олеся, її голос звучав твердо і рішуче в темряві. "Вони будуть захищати своє серце".

Почалася битва. Крук і Олеся боролися з істотами, використовуючи всю свою силу і спритність. Крук стріляв з рушниці, його постріли луною розносилися по печері, відбиваючись від стін. Олеся насилала на істот заклинання, які спалювали їх вогнем, заморожували льодом, розривали на шмаття.

Битва була важкою. Істоти були сильними і численними, вони нападали з усіх боків, намагаючись оточити Крука і Олесю, затягнути їх в темряву. Але Крук і Олеся не здавалися. Вони боролися спина до спини, захищаючи один одного, відбиваючи атаки ворогів. Вони знали, що від них залежить доля Чорнолісся, і вони не мали права програти.

Нарешті, після довгої і виснажливої боротьби, їм вдалося перемогти всіх істот. Вони знову підійшли до вівтаря, на якому лежало серце зла. Камінь був майже повністю зруйнований, покритий тріщинами і вибоїнами. Олеся направила на нього амулет захисту, і камінь з гучним тріском розсипався на порох.

В ту ж мить темрява в залі розсіялася, наче її й не було. Стіни печери засяяли м'яким світлом, а повітря наповнилося чистою енергією. Зло було переможене.

Але радість перемоги була недовгою. Зі знищенням серця зла печери почали руйнуватися. Стеля обвалювалася, величезні брили каменю падали на землю, піднімаючи хмари пилу. Стіни тріскалися, і з них сипалися камені. Олеся і Крук зрозуміли, що їм потрібно швидко йти звідси, інакше вони загинуть під завалами.

Вони побігли назад, лабіринтом печер, намагаючись знайти вихід. Камені падали навколо них, загрожуючи завалити прохід. Але вони не зупинялися. Вони бігли, щодуху, перестрибуючи через каміння, ухиляючись від брил, що падали зі стелі. Вони бігли, поки не побачили світло в кінці тунелю.

Вони вибігли з печери і опинилися на свіжому повітрі. Вони впали на землю, вичерпані і захекані, їхні тіла тремтіли від пережитого страху. Але вони були живі. Вони перемогли зло. Вони врятували Чорнолісся.

Вони повернулися до села, де їх зустріли як героїв. Люди раділи і віталі їх з перемогою, обіймали і цілували їх, дякували за порятунок. Олеся і Крук були щасливі, що змогли врятувати Чорнолісся. Вони відчували гордість і задоволення від того, що їм вдалося зробити.

Але вони знали, що їх боротьба ще не закінчена. Зло може повернутися в будь-який момент. Вони мали бути готові до цього. Вони мали захищати Чорнолісся до останнього подиху.

+++

Якщо помітили помилки, будь-ласка напишіть в коментарях.

Якщо сподобалося підтримайте лайком. Для мене як автора дуже важлива ваша підписка, тому прошу підтримати і цим. Також не видаляйте з бібліотеки.