Академія об'єднаних талантів. Туман бажання - Лада Астра

– Наскільки я пам'ятаю у вашого батька є ще брат, – вирішила уточнити я, бо здається зрозуміла до чого веде ця жінка і певно план Германа таки доведеться пускати в дію.

– Мій дядько та вся його родина трагічно загинули під час пожежі, у власному маєтку, три роки тому. Про цю історію всюди писали. Невже ти не чула? – з якимось навіть докором запитала вона.

– Чужими життями не цікавлюся, вибачте.

  Тітка невдоволено стиснула губи, але нічого не сказала. 

– І, для чого мені це все знати? – вирішила перейти вже до справи я. 

– Еля. Ти єдина спадкоємиця нашої родинної магії та усіх статків, – урочисто заявила ця жінка, певно очікуючи, що я буду танцювати від щастя.

– Нічого подібного. Мій батько був виключений з роду, тому і я не маю з вами нічого спільного. 

– Все. Мій терпець увірвався. Ти таке нестерпне дівчисько і потребуєш суворого виховання. Я справді по хорошому хотіла, але бачу що так не вийде…

    Я теж побачила, що по хорошому не вийде, тому, як ми й домовлялися, почесала носа, даючи цим рухом знак Герману.

– Квіточка? Ти тут що робиш? Я думав ти до дому поїхала. Оце сюрприз. Іди до мене, сонечко моє, – неочікувано з'явився Герман. Я піднялася, зображаючи всесвітнє щастя від зустрічі з ним, а він притягнув мене до себе і смачно так поцілував у губи.

     От клятий бойовик. Домовилися ж про щоку.