Прокляття Зміїного Яру - Герцог Фламберг

Крук вирішив не затримуватися в корчмі. Атмосфера була надто гнітючою, а погляди місцевих — надто пильними і недоброзичливими. Він допив горілку, кинув на стіл кілька купюр, які ледь не злетіли від пориву вітру з відчинених дверей, і вийшов на вулицю. Дощ припинився, але холодний вітер пронизував його до кісток. Крук поспішив до свого УАЗа, сподіваючись знайти там хоч якийсь прихисток від негоди та неприємних відчуттів.

Він сів за кермо, з полегшенням відчуваючи знайомий запах бензину і старої шкіри. Він завів машину і включив фари, які освітлили вузьку вуличку, затиснуту між дерев'яними хатами. Хати стояли впритул одна до одної, їхні дахи майже зливалися, створюючи враження замкнутого, клаустрофобічного простору. Крук помітив, що за ним спостерігають з темних вікон. Чиїсь очі блищали в темряві, слідкуючи за кожним його рухом. Він відчув себе немов під прицілом, немов звір, оточений зграєю хижаків. Він подумав, що в цьому селі його минуле не залишиться непоміченим, що тут його чекають нові випробування і нові небезпеки.

Раптом, краєм ока, Крук вловив рух в кінці вулиці. Хтось пробіг повз одну з хат, наче тінь, і зник в темряві між будинками. Крук напружився, його руки інстинктивно потягнулися до зброї, яка завжди була при ньому. Йому здалося, що це був той самий худорлявий чоловік з нервовим поглядом і хижою усмішкою, який так неприємно вразив його в корчмі. "Стежать", - промайнуло в його голові, і холодок пробіг по спині.