Прокляття Зміїного Яру - Герцог Фламберг

Нарешті, коли сили Олесі були майже на межі, зло почало відступати. Темна хмара, яка зависла над селом, почала розсіюватися, наче дим. Сонячні промені пробилися крізь хмари, освітлюючи площу і обличчя людей. Дощ припинився, і над селом, наче символ надії і перемоги, з'явилася яскрава веселка.

Люди радісно закричали, їхні голоси злилися в єдиний хор тріумфу. Вони перемогли! Олеся врятувала їх! Вона захистила їх від зла, яке загрожувало знищити їхній світ.

Олеся опустила амулет, її руки тремтіли від напруги. Вона була вичерпана, але щаслива. Вона виконала свою місію. Вона захистила Чорнолісся від зла. Вона довела, що любов і єдність сильніші за будь-яку темряву.

Після ритуалу село ожило. Люди вийшли на вулиці, обіймалися, цілувалися, вітаючи один одного з перемогою. Сміх і радісні вигуки наповнили Чорнолісся, розганяючи залишки страху і тривоги. Здавалося, що темні хмари розсіялися не лише на небі, але й в душах людей. Вони знову відчули радість життя, віру в майбутнє, любов до своєї землі. Вони знову стали єдиним цілим, зміцненим спільним випробуванням, спільною перемогою.