Остання із роду Віндор - Надія Філіпська
Аріелла Віндор
Вдома я готувала сніданок і намагалася навести лад на кухні, після вранішніх пошуків. Виходило все напрочуд погано. Кава придала сил і покращила мій настрій, але думками я постійно поверталася до подій на ринку. Мені ніяк не давала спокою поведінка місцевих. Чому саме зараз вони вирішили згадати про свою нелюбов до відьом? Саме тоді коли я не маю змоги від них захиститися.
За роздумами я більш-менш справлялася з приготуванням сніданку, а от з прибиранням все було навпаки. Якби у мене була магія, то все кухонне начиння вже б давно зайняло свої місця, а так доводилося розносити все самій, що дратувало мене ще більше.
– Давай допоможу з прибиранням, – дракону увірвався терпець дивитися на мої потуги.
Ну що ж, він сам визвався, я його не просила. І поки дракон не передумав, швиденько завантажила його прибиранням. А сама тим часом спокійно закінчила готувати сніданок.
Дракон, до речі, не соромився на повну використовувати магію, тому у нього все зайняло напрочуд мало часу. І вже через півгодини ми змогли нарешті поснідати.
– Мені потрібно обдумати подальші дії, та зробити декілька дзвінків, – заявив дракон і одразу після сніданку зник у себе в кімнаті.
Зник так стрімко, що я навіть відповісти нічого не встигла. Ну що ж, мені теж є чим зайнятися сьогодні.
«Ур», – позвала Хранителя подумки, пам’ятаючи про хороший слух дракона. І не тільки про слух. Тепер, прочитавши декілька розділів з книги, я дізнавалася багато чого цікавого про драконів.
«Ти каву вже випила?» – насторожено запитав Урос не поспішаючи з'являтися.
«Так», – не зрозуміла до чого тут це.
Ур зʼявився на обідньому столі, оглянув мене і роззирнулася довкола.
«А дракона де діла?» – все той же насторожений тон.
«До себе пішов. Подумати».
«І як він?»
«Та все з ним нормально!» – я вже починала злитися.
«Нормально. Хм. То що ти хотіла?» – вже жваво запитав дух, і вмить став веселим.
Переміна в настрої Хранителя мені не сподобалася.
«Ур, а що трапилося?»
«Ти про що, Арішка?» – Хранитель ніби нічого не розумів.
«Чому ти так хвилюєшся за льодяника?»
«Аріє, я б хвилювався за будь-кого хто б опинився сьогодні вранці поруч з тобою!»
«Хочеш сказати, що сьогодні я була не в собі?»
«Ну, можливо трішки. Але дракон тебе не злякався і не втік, а це вже хороший знак».
Ну що ж, Ур правий, без кави я себе просто не контролюю.
«Треба щось робити з пам’яттю. Я ж постійно про все забуваю! Льодяник скоро почне щось підозрювати. Це ще добре, що кожного ранку ти мене вчасно зупиняєш! Але ж так не може тривати постійно!»
«Так, сьогодні ти була близькою до провалу».
«Отож, я й кажу. Треба щось робити! Якесь зілля зготувати, чи закляття?»
«Арішка, закляття навряд чи допоможе, а от зілля я бачив підходяще. Прикликай магію, зараз дістанемо нашу Книжечку».
Разом з Уром ми дістали Книгу зіль і почали її вивчати.
«Бачив я тут одне цікаве зіллячко. Зілля пам’яті називається».
Я гортала сторінки книги і таки знайшла потрібний розділ.
«Ур, воно тут не одне».
Дух засунув у книгу свого котячого носа, вивчаючи текст.
«Арішка, нам потрібне це», – вказав лапкою дух.
Повернула Книгу до себе і почала читати перелік інгредієнтів.
«Арарія, златник. Ур, тут потрібен златник, якого в мене нема! Чому саме воно? Тут же є інші, простіші!»
«Простіші тобі не допоможуть. Кажу треба робити це. Воно напевне подіє!»
«Уросе, ну ми ж можемо інше зілля спробувати? Златника все одно ж немає. Нічого страшного не трапиться, якщо я поки приготую щось із цього», – я вказала на інші зілля, які були на сторінці.
«Готуй, Арішка. Але то марна трата часу».
«Ур, це так страшно, не пам’ятати всього! А якщо одного разу я не згадаю всього?»
«Згадаєш. Зілля пам’яті допоможе все згадати!» – пообіцяв дух.
«Ти так у цьому впевнений?»
«Так. А тепер не гаємо часу. Так, що ми можемо приготувати?» – Хранитель почав детально вивчати рецепти зілля.
«Арішка, у тебе є шматочок трипатона?» – діловито поцікавився Ур, відірвавшись від книги.
«Ні, мені якось не до того було, щоб відрізати його шмат».
«Шкода. А зразок його слини? Може десь щось лишилося?»
«Ур, я тоді весь одяг викинула. Він же весь у дірках був від його кігтів».
«Тоді і це зілля не підходить», – зітхнув Хранитель.
«Дивися, Ур, а на це зілля є всі компоненти».
«Оце? Арішка, то це ж компот якийсь, а не зілля!»
«Давай спробуємо?»
