Корона мертвого короля. Смерть знає забагато таємниць - Джулай Саммер

Ось тепер моя реакція принесла їй задоволення. Ардгольд! Королівство темних! Може в’язниця не так вже і погано. Принаймні там я не ризикую померти в руках ненормальних темних дослідників.

Вже двісті років Ардгольд живе за закритими кордонами. З тих пір, як темну магію почали обмежувати і звели на нівець в Піднебесній. Ардгольдці не покорилися волі нового імператора, повстали і відокремилися від Імперії. Туди з’їхалися темні чаклуни, нелюді і всі чарівні істоти, що бажали поклонятися темним богам, шанувати темні ритуали і практикувати заборонену магію. Ардгольд навіть зберіг виходи в Некрополіс та зв’язки з князівствами Нижнього світу.

- Що? Теж гадаєш, як скоро там зрозуміють, що ти тільки прикидаєшся звичайною людиною? - глумлива посмішка торкнулася материних вуст — Одна твоя помилка... Темні чарівники від природи дуже цікаві, особливо до таких, як ти. Думаю, їм цікаво буде подивитися, що в тебе всередині.

Вона сперлась долонями з розчепіреними пальцями об стіл і впритул наблизилася до розділяючого нас скла:

- Щасливо і болісно тобі подохнути, до-не-чко!

Шипіння замість слів, повні вогню завжди холодні очі і її спотворене ненавистю обличчя. Сподіваюсь саме такою я запам’ятаю цю жінку. Бо інакше це б значило, що доля зведе нас вдруге...