💙💛 Класика💙💛 Зарубіжна література💙💛 Дитячі книги💙💛 Сучасна проза💙💛 Фантастика💙💛 Детективи💙💛 Поезія💙💛 Наука, Освіта💙💛 Бойовики💙💛 Публіцистика💙💛 Шкільні підручники💙💛 Фентезі💙💛 Блог💙💛 Любовні романи💙💛 Пригодницькі книги💙💛 Біографії💙💛 Драматургія💙💛 Бізнес-книги💙💛 Еротика💙💛 Романтична еротика💙💛 Легке чтиво💙💛 Бойовик💙💛 Бойове фентезі💙💛 Детектив💙💛 Гумор💙💛 Езотерика💙💛 Саморозвиток, Самовдосконалення💙💛 Психологія💙💛 Дім, Сім'я💙💛 Еротичне фентезі💙💛 Жіночий роман💙💛 Сучасний любовний роман💙💛 Любовна фантастика💙💛 Історичний роман💙💛 Короткий любовний роман💙💛 Детектив/Трилер💙💛 Підліткова проза💙💛 Історичний любовний роман💙💛 Молодіжна проза💙💛 Бойова фантастика💙💛 Любовні романи💙💛 Любовне фентезі💙💛 Інше💙💛 Містика/Жахи💙💛 Різне
всі жанри
Свіжі відгуки
Марія
19 січня 2025 14:02
Класна книга зарубіжної літератури
Чоловіки під охороною - Мерль Робер
Оксана
15 січня 2025 11:15
Не очікувала!.. книга чудова
Червона Офелія - Лариса Підгірна
21 грудня 2024 21:41
Приємно, що автор згадав про народ, в якого, як і в нас була складна історія і який досі бореться за рідну мову. Велике дякую всім окситанцям, що
Варвар у саду - Збігнєв Херберт
Гість Тетяна
9 листопада 2024 18:08
Інтригуючий детектив. Дуже сподобалася книга
Червона Офелія - Лариса Підгірна
Олена
31 жовтня 2024 19:00
Cучасне українське любовне фентезі - обожнюю 👍 дякую авторці
Неідеальна потраплянка - Ліра Куміра
Сайт україномовних книжок » 💙💛 Любовне фентезі » Корона мертвого короля. Смерть знає забагато таємниць - Джулай Саммер

Корона мертвого короля. Смерть знає забагато таємниць - Джулай Саммер

Читаємо онлайн Корона мертвого короля. Смерть знає забагато таємниць - Джулай Саммер
Дурне серце

- Де ти була?
Кайєн карбує кожне слово, поки я намагаюся розгледіти його силует в напівтемряві спальні. Зазвичай пізні сутінки м'які та заспокійливі. Та зараз в них бринить гостра напруга, що межує з небезпекою. І хоча розумом я усвідомлюю, що це Кай, темне нутро все підбирається від неясної тревоги.
- Дихала повітрям.
Відповідаю оманливо спокійно. Здається, поряд з ним мої легені дійсно зменшуються, стають неповноцінними і загрожують мені запамороченням. 
- На цвинтарі? В дощ?
Кайєн питає різко, ніби всаджуючи в мене ножі. Я все ще ледь розрізняю його серед мороку, що згущується навколо з кожною хвилиною. 

Я б воліла не залишатися з ним один на один вночі. В спальні. Хиткий грунт під ногами тремтів і осипався, кожного разу коли думки осідали заборонені спогади.

- Я збираюся спати. Поговоримо за сніданком, - навмисно ігнорую його і йду до ванної кімнати.
- Не так швидко, - шию обпалює його дотик.
Довгі пальці спритно перехопили мене, стримуючи від рятівної втечі.
- Що ти робиш? - хриплю, коли він легенько посилює тиск навколо мого горла. Щоправда хриплю зовсім не через біль...
Як необачно було повернутися спиною до нього!
Дивне відчуття свинцем розливається по тілу, змушує завмерти і прислухатися до прискореного пульсу під шкірою.
- Мені до смерті набридло, що ти тікаєш від мене, - його дихання торкається щоки, і я відчуваю різкий запах алкоголю.
- До чиєї саме смерті? - питаю, хоч і розумію ризик подібної провокації.
- Чиєї ти хочеш? 
Його пальці злегка послаблюють тиск, а великим він гладить місце де тремтить мій пульс.
- Її.
Відповідаю занадто швидко, спонтанно, ніби в трансі від його дій та моїх реакцій на них. Жодного сумніву, що він не зрозуміє про кого я.
- Чому вона так важлива для тебе? 

Легке роздратування вгадується в його глухому голосі, майже шепоті. Його запитання роздирає свідомість на шматки. Якась жахлива жорстока насмішка...

- Чому вона важлива для тебе? - навмисно зміщаю акцент. 
Примушую себе проковтнути клубок емоцій, що застряв в горлі.
- Для мене важлива тільки ти, - шипить Кайєн, розвертаючи мене обличчям до себе.

Його губи зминають мої в жорстокому поцілунку. Хапаюсь руками за його плечі, нігтями царапаю міцну тканину сорочки. Гублюся серед власних почуттів, що нестримною хвилею збивають з ніг.
Я скучила. До сліз. До бажання покусати його до крові. Роздерти його шкіру. Заплутатися руками в прохолодному волоссі.
Нестерпно. І він нестерпний.

Ця думка тверезить мозок і змушує що є сил відштовшнути його від себе.
- Ні, Кайєне. Цього більше не буде.
- Ти моя дружина, - загрозливо гарчить хлопець і знову наближається.
- Це більше нічого не значить, - переконую радше саму себе.
- Я. Тобі. Не. Вірю. 
Його дихання знову торкається мого обличчя. Воно напружене і віддає сп'янінням. 
- Досить, Кайєне, - наполегливо впираюсь рукою і його груди.
- Досить не буде ніколи.

Міцні руки стискаються навколо моєї талії. Його пальці залишають синці на шкірі. Але я не уникаю більше дотиків. Дивлюсь йому прямо в вічі і дозволяю собі терпіти. Якщо він не розуміє інакше...
Губи знову линуть до моїх. Але поцілунок виходить пісним і холодним. Кайєн спускається нижче і цілує мою шию. Але моє серце тільки злякано завмирає.
На очах з'являються зрадницькі сльози, коли він розстібає гудзики на моїй сорочці і торкається грудей. Солона капля прокладає вологу доріжку від щоки до підборіддя і падає вниз. Туди, де зараз цілують мене його вперті губи.
Кайєн піднімає на мене здивований погляд. Декілька раз виразно кліпає очима, ніби приходячи до тями. А потім відпускає і навіть відходить від мене на пристойну відстань.
Я вже думаю, що він піде, коли хлопець знову повертається до мене. На його обличчі холодна неприступна маска, жодної тіні почуттів чи емоцій.
- Завтра ми їдемо в Нідбермор. Збери необхідні тобі речі.
Нарешті він йде, залишаючи мене розбитою і абсолютно пустою.
Чи знайду я колись себе серед уламків кохання до нього? Воно випалило мою душу і залишило мене стояти посеред попелу і розпачу.

****
- Встиг! 
Викрикує Едріан, вриваючись в хол будинку Даймондів. Я саме одягаю пальто і чекаю на крижаного принца. Ед задумливо міряє мене поглядом, потім дивиться на декілька невеликих валіз позаду.
- Замало для леді Даймонд, - резюмує насмішливо.
У відповідь тільки виразно піднімаю брову.
Але Еббот вже втрачає інтерес до мого багажу, бо я чую кроки позаду. 
- Щось термінове? - флегматично питає Кайєн. 
Дивиться при цьому виключно на перевертня, мене ж ігнорує. Ми не бачилися зі вчорашнього вечора. Навіть снідала я сама, чого ніколи раніше не траплялося зі мною в цьому домі.
- Добре, що ви ще не поїхали, - збуджено виблискує зеленими очиськами Ед, - з'явилися новини у справі Селести Канінгтон.
Ми з Кайєном як по команді вп'ялися в нього зацікавленими поглядами. Проте Ед не був би собою, аби не витримав еффектої паузи. 
- Ми знайшли лорда Канінгтона, - широко посміхається перевертень.
- Справді? Я думав він вже встиг покинути королівство, - зауважує Кай.
- Складно покинути королівство, коли ти мертвий.

І знову ця дратуюча пауза і сповнений тріумфу погляд. Ед любить викликати враження і задля цього готовий спекулювати будь-чим. Навіть подібною звісткою.
На яку я реагую на диво спокійно. 

Світ трохи хитається в мене перед очима, але зрештою стає на місце і навіть дихання вирівнюється. Зрештою горювати за спільником Сієни, який хотів мене вбити - марне витрачання часу. Проте мою реакцію не пропускає Кайєн, емпатичний дар якого останнім часом досить чуттєвий. В будь-якій іншій ситуації я б пораділа за його примирення з даром, успадкованим від матері. Але не тепер, коли шкірою відчуваю швидкий пронизливий погляд синіх очей. Бо якщо крижаний принц слідкував за мною вчора і знає де я була, то можливо він знає і те, з ким я там зустрілась. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
Відгуки про книгу Корона мертвого короля. Смерть знає забагато таємниць - Джулай Саммер (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: