Приховані гріхи - Світлана Литвиненко

  Емілія тихенько зачинила двері у кімнату, яка була виділена для Софійки і пішла на кухню де на неї чекав Ігор, який встиг заварити чай.

-Чай готовий, як ти і просила,- Ігор поставив чашечку з зеленим чаєм на стіл за який сіла Емілія.- Заснула?

-Заснула, - підтвердила Емілія,- вона сьогодні дуже втомилася.

-Так, втомилася. Ти будеш гарною мамою, ти вже найкраща,- Ігор щиро зробив їй комплімент і теж налив собі чаю, присів.

-Бути мамою це велика відповідальність і неймовірне щастя, це моя мрія, це моє майбутнє…

-Наше майбутнє. Ми будемо хорошими батьками, щасливою сім’єю,- Ігор  раптом встав із-за столу.- Знаєш, хоч я ще за законом одружений, але хотів у тебе дещо запитати…

  І раптом, несподівано Ігор опустився перед нею на одне коліно та витягнув коробочку із каблучкою з кишені свого піджака.

-Я ще вчора встиг її купити, бо знаєш… відчував,- Ігор хвилювався,- але зараз не це важливо, а те, що я хочу в тебе запитати. Емілія, чи вийдеш ти за мене заміж?

-Так, вийду,- усміхнулася вона через сльози, а потім жартома додала,- якщо звісно ти розлучися.

-А по-іншому бути не може,-Ігор одягнув їй на пальчик золоту каблучку з діамантом.- Я кохаю тебе.

-І я тебе кохаю.

  Ігор підвівся і вона підвелася. Він дивився на неї палаючим поглядом. Її вуста такі рожеві, повні, спокусливі, такі манливі… Нестримно поцілував її, а вона потягнулася йому на зустріч. Як давно вона мрія відчути цей тремкий смак його поцілунку. Емілія заплющила очі, а її руки облили його кругом шиї, а він обхопив її талію впритул притискаючи до себе. Те бажання, яке вони так давно відчували один до одного, те бажання, яке вони струмували такий довгий час пробудилося і щохвилини наростало, затуманювало розум, відгороджувало від реальності, спонукало належати один одному.

  Ігор тримаючи її за руку та нічого у неї не запитуючи повів Емілію до своєї спальні. По її очах розумів, що вона хоче його так само як він хоче її. Так, вона хотіла віддатися йому, хотіла належати чоловікові якого кохала, з яким хотіла бути, якого жадало понад усе і дарма, що він ще одружений. Бо вона знала, що він її кохає і хоче бути тільки з нею. Ігор замкнув двері своєї кімнати, скинув з себе піджак та білу сорочку і підійшов до неї. Запустив свої руки їй у волосся накривши її вуста знову поцілунком таким пристрасним, таким ніжним. Потім відірвавшись від її вуст у передчутті блаженства Ігор почав покривати поцілунками її шию, а вона відхилила голову назад та закусила губу, щоб стримати стогін задоволення від його дотиків, від його  ласки… бажання… Вони опустилися на ліжко віддаючись палаючій пристрасті, яка повністю охопила їх, і вже нічого не могло їх стримувати на шляху до найвищої вершини насолоди…