Небезпечний фоторепортаж - Світлана Литвиненко

-А ти смілива дівчинка. Думав, що нюні розпустиш, а ти… Неважливо. Ще раз запитую, навіщо слідкувала за мною? Учора мене фотографувала і сьогодні шпигувала,- незнайомець теж присів тільки на інші нари, які висіли по другу сторону стіни.

-Це був випадковий кадр,- Діана відпила воду з пляшечки подавляючи спрагу,- і вчора, і сьогодні.

-І що ти збиралася з цими випадковими кадрами робити?- недовірливо запитав незнайомець.

-Нічого,- Діана не стала вигадувати.

-Дратуєш мене дівчинко? Але ти не в тому становищі, щоб це робити. Розумієш?- чоловік підвівся і підійшов до Діани стискаючи долоні у кулаки,- ти повинна говорити правду.

-А я і говорю правду,- вона подумала, що він її зараз буде бити і злякано посунулася до стіни підбираючи під себе ноги.

-Це добре, що ти боїшся. То ж я слухаю,- незнайомець відступив і знову сів на нари.

-Вчора і справді було випадково і сьогодні, ну, майже. Але я за тобою не слідкувала.

-Це вже краще. І що мені тепер з тобою робити?- він закинув ногу на ногу зловісно посміхаючись.

-Відпустити. Обіцяю, що нікому нічого не скажу і видалю невдалі кадри,- з надією у голосі сказала Діана, знову опускаючи ноги на кам’яну підлогу,- мене будуть шукати. Зникнення журналіста наробить багато галасу.

-Ти не бажаний слідок і найкраще для мене буде прибрати тебе. Але я цього не буду робити.

- Дякую, обіцяю, що ніхто ні про що не дізнається,- зраділа Діана подумавши, що її готові відпустити.

-Віднині ти будеш працювати на мене,- це рішення він прийняв ще раніш,- мене звати Назар і тепер я твій бос.

-Які нісенітниці ти зараз говориш,- Діана обурено підвелася на ноги і хотіла підійти до нього та потім передумала застивши на місці,- що значить працюватиму на тебе? За кого ти мене тут приймаєш?

-Вибирай або ти робиш те що я наказуватиму або ти помреш,- Назар продовжував  зберігати спокій.

-Знай ти мені огидний,- Діана сіла стримуючи сльози.

-Але ти згодна?- посміхнувся Назар.

-Ти не лишаєш мені вибору,- Діана все-таки не стрималася і сльози потекли з її очей.

-Дарма ти так розхвилювалася. І уява у тебе занадто бурхлива. Я зовсім не пропоную тобі бути моєю коханкою. Я хочу щоб ти була моїм особистим фотожурналістом.

-Тобто ти хочеш, щоб я фотографувала, що ти мені накажеш?- Діана з полегшенням видихнула.

-Ну, нарешті тобі дійшло дівчинко,- Назар взяв до рук фотоапарат і почав видаляти компрометуючи кадри.

-То ти мене відпускаєш? Коли треба буде, телефонуй і я відразу приїду, щоб зробити знімки,- радість почала відчуватися у її голосі.

-Чому тебе зацікавив мій замок?- Назар цим питанням шокував Діану.

-Твій замок??? Так це ти його купив?

-Замок це мій спадок, але я його все ж таки викупив. Відповідай на запитання.

-Це цікавий фоторепортаж для журналу. Ти хочеш його відремонтувати?- наважилася запитати.

-Хочу,- коротко відповів Назар.

-Ну, добре. Мені треба вже йти,- Діана підійшла до дверей,- і якщо можна то фотоапарат мені поверни.

-А хіба я сказав, що ти можеш йти? Залишися поки що зі мною. Будеш працювати на мене поки не реставрую замок. І тільки тоді зможеш повернутися до свого звичного життя. Будеш вести фоторепортаж про те, як усе буде відроджуватися. Хай ті фотографії поступово друкуються в журналі,- Назар продовжував дивувати,- ну і особисто для мене будеш фотографувати, що накажу.

-Що друкувати у журналі вирішує головний редактор,- Діана, ще не знала, що Назар був впливовою людиною.

-А ти про це не переживай. З твоїм редактором я особисто домовлюся. А зараз покірно йдеш за мною. І не здумай планувати план втечі та шукати захисту у поліції. Запевняю тебе, що завжди знайду, наздожену і якщо треба знищу, що і сліду не залишиться. І повір, тобі краще робити як я кажу, бо в такий спосіб ти скоріш опинишся на волі,- Назар відчинив двері і вони пішли темним підземеллям.

  Назар увімкнув ліхтарик. присвічуючи шлях. Завернули за кут, піднялися по сходах і опинилися у одній із кімнат замку. Діана не знала куди вони зараз попрямують, не знала, як зміниться її життя. Але точно шкодувала, що зацікавилася цим замком і приїхала у ці краї. Та найбільш за все вона карала себе, що дозволила собі захопитися ним. Відтепер він вже не був тим красунчиком із спортивним тілом та симпатичними рисами обличчя. І вона не хотіла більше уявляти себе поруч з ним. Дня неї він тепер злочинець, який примусив працювати на себе.